головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про визнання кредитного договору недійсним; за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом до Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") про визнання кредитного договору недійсним.

У серпні 2015 року ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до суду з зустрічним позов до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" заборгованість за кредитним договором від 02 жовтня 2008 року № 240 у розмірі 5 052, 34 долари США та пеню у розмірі 1 385 грн 70 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_8 просить ухвалу апеляційного суду скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу не усунуто недоліків апеляційної скарги, зокрема не сплачено судовий збір.

Однак погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійними з підстав порушення прав споживачів у квітні 2015 року, а зустрічний позов ПАТ "Креді АгрікольБанк" було подано у серпні 2015 року.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, позивач у грудні 2015 року звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій також вказувала про звільнення її від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху, зокрема щодо доплати судового збору у сумі 2 143,68 грн.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Статтею 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ) визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Оскільки стаття 5 Закону № 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про залишення без руху апеляційної скарги з підстав не сплати судового збору в частині оскарження рішення за первісним позовом, є передчасним.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що у разі якщо в апеляційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

З урахуванням викладеного ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.