розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Кам'янська сільська рада Житомирського району і області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом її звільнення від об'єктів будівництва, огорожі, будівельних матеріалів та сміття, за касаційними скаргами ОСОБА_8 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9, на рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним вище позовом, у якому просили усунути перешкоди в користуванні власністю - земельною ділянкою площею 2,8082 га, розташованою на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області, наданої для ведення особистого селянського господарства, шляхом зобов'язання ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 знести огорожі, недобудовані об'єкти будівництва та звільнити від будівельних матеріалів і сміття за власний рахунок. На обґрунтування позову посилалися на те, що їх батько ОСОБА_10 був власником вищевказаної земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, відповідно до розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 21 квітня 2005 року № 274. Після смерті батька вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку в рівних частках. Зміни щодо власників ділянки зареєстровані у Поземельній книзі в Управлінні Держкомзему у Житомирському районі за № 1822083200050000118301. 20 квітня 2012 року представником ДП "Поліськгеодезкартографія" в присутності ОСОБА_3 та суміжних землекористувачів ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 встановлено і закріплено в натурі межі земельної ділянки. Під час встановлення вказаних меж з'ясовано, що відповідачі безпідставно розпочали будівництво на земельній ділянці, що належить їм (позивачам). У зв'язку з цим вважають, що їх права підлягають захисту. 18 грудня 2012 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_8 належну їй земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована по АДРЕСА_1. Таким чином, просили позов задовольнити.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 5 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 5 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Зобов'язано ОСОБА_6 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 2,6882 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що належить їм на праві власності та розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області, шляхом знесення дерев'яного паркану, дерев'яних стовпчиків, житлового будинку та демонтажу фундаменту (площа земельної ділянки під будинком 0,0086 га), які розташовані на земельній ділянці площею 0,0877 га. Зобов'язано ОСОБА_5 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 2,6882 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що належить на праві власності та розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області, шляхом демонтажу фундаменту (площа земельної ділянки під фундаментом 0,0056 га). Зобов'язано ОСОБА_8 за власний рахунок усунути перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 2,6882 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що належить їм на праві власності та розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області, шляхом знесення житлового будинку та демонтажу фундаменту (площа земельної ділянки під будинком 0,0198 га).

У касаційних скаргах ОСОБА_8 та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, просять скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено належними і допустимими доказами факт самовільного зайняття відповідачами їх земельної ділянки площею 2,6882 га. Окрім того, позивачі не порушують питання щодо незаконності відповідних рішень ради (виконавчого комітету), або недійсності угод, на підставі яких відповідачі отримали спірні земельні ділянки у власність, або невідповідності правовстановлюючих документів наведеним рішенням (угодам).

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фундамент та житлові будинки побудовані ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та без їх дозволу. Право власності позивачів на земельну ділянку порушено, а відтак, воно підлягає захисту шляхом зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 знести за власний рахунок побудовані на земельній ділянці позивачів будинки, огорожу, дерев'яні стовпи, та демонтажу фундаменту, згідно з висновками додаткової судової земельно-технічної експертизи.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами установлено, що ОСОБА_10 був власником земельної ділянки площею 2,8082 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданого на підставі розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 21 квітня 2005 року № 274. Після смерті ОСОБА_10, вищевказане майно успадкували в рівних частках його діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зі змісту акту про перенесення в натурі меж земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків від 20 квітня 2011 року убачається, що були встановлені і закріплені в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, поворотні точки зовнішніх меж закріплені межовими знаками довгострокового зберігання.

З листа Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 8 листопада 2012 року №01/2457 убачається, що під час обстеження земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та проведення спеціалістами ДП "Поліськгеодезкартографія" робіт із землеустрою з відновлення на місцевості меж земельної ділянки позивачів, закріплення їх відповідними межовими знаками встановлено, що на даній ділянці ведуться будівельні роботи громадянами ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які мають на праві власності земельні ділянки, що розташовані в іншому місці.

9 грудня 2013 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4, отримали свідоцтва про право власності, кожний на 1/2 частину, на нерухоме майно: земельну ділянку площею 2,6882 га кадастровий номер НОМЕР_3; земельну ділянку площею 0,12 га кадастровий номер НОМЕР_5. Вказані ділянки розташовані на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області та перебували у власності ОСОБА_10 (єдиним масивом) кадастровий номер НОМЕР_1.

28 січня 2014 року позивачі продали ОСОБА_14 земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_5, для ведення особистого селянського господарства, без зміни її цільового призначення, що розташована на території Кам'янської сільської ради Житомирського району і області.

ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_6, що розташована в АДРЕСА_2, відповідно до державного акту НОМЕР_10, виданого на підставі рішення Кам'янської сільської ради Житомирської області від 9 жовтня 2009 року.

10 грудня 2013 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,12 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_7, що розташована в АДРЕСА_3, відповідно до державного акту НОМЕР_8, виданого на підставі рішення Кам'янської сільської ради Житомирської області від 11 грудня 2009 року.

ОСОБА_7 була власником земельної ділянки площею 0,20 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2011 року. Зазначену земельну ділянку ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_15 (державний акт НОМЕР_9), яку останній купив у ОСОБА_16 на підставі договору купівлі-продажу від 9 вересня 2008 року, яку вона набула у власність на підставі рішення виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Житомирської області від 15 серпня 2001 року № 13.

18 грудня 2012 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_8 вищевказану земельну ділянку, яка, у свою чергу, зареєструвала право власності на майно 11 січня 2013 року.

ОСОБА_8 1 серпня 2014 року отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 260,9 кв. м, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2.

З урахуванням висновку судової земельно-технічної експертизи від 5 лютого 2014 року № 220/14, акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12 вересня 2014 року, висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи від 14 грудня 2015 року № 291/15, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фундамент та житлові будинки побудовані ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на чужій земельній ділянці, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та без їх дозволу.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, захист прав громадян на земельні ділянки може здійснюватися шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав (п. б ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. А також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_6 про те, що земельна ділянка, на якій зведено житловий будинок, була відведена відповідачу у встановленому законом порядку, є безпідставними та не підтверджуються будь-якими доказами.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не надав оцінки таким доводам. Кам'янська сільська рада Житомирської області розпоряджаючись земельною ділянкою позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїм рішенням передала у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельні ділянки, присвоївши їм відповідні адреси, погодила межі земельних ділянок в натурі, надала дозволи на будівництво житлових будинків на вказаних земельних ділянках, нарахувала земельний податок. Земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні та належить на праві власності відповідачам не можна вважати самовільно зайнятою, а будинок, який знаходиться на вказаній земельній ділянці, не самочинно збудований, а побудований відповідно до норм чинного законодавства, введений в експлуатацію, про що свідчить свідоцтво про право власності на житловий будинок та Витяг з єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 376 ЦК України, на зазначене уваги не звернув.

Таким чином, ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені всі фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.