розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, треті особи: Дніпровський районний відділ у м. Дніпродзержинську Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, служба у справах дітей виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані: вона та її племінниця - ОСОБА_6 Дитина була зареєстрована у квартирі за заявою свого батька - ОСОБА_7, який з дружиною - ОСОБА_5, та дочкою проживали у вказаній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер і був знятий з реєстраційного обліку по квартирі. Після смерті брата, його дружина з дочкоюпереїхали проживати за місцем реєстрації відповідачки, за адресою: АДРЕСА_2, де вони проживають до теперішнього часу.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати неповнолітню ОСОБА_6 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_6 не проживала у спірній квартирі більше шести місяців з поважних причин, а саме у зв'язку зі створенням позивачем перешкод, тому відсутні підстави для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Крім того, ОСОБА_6 з часу народження проживала у спірній квартирі за місцем реєстрації батька, зареєстрована в ній, у зв'язку з чим набула у передбаченому законом порядку право користування жилим приміщенням (ст. 64 ЖК УРСР), тому не може бути примусового його позбавлена.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.