розглянувши в судовому засіданні справуза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року,

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за укладеними з ним кредитними договорами від 25 листопада 2005 року, від 19 серпня 2006 року, від 5 березня 2007 року та 19 березня 2007 року в розмірі 6 733 217 грн 18 коп.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2013 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитними договорами від 25 листопада 2005 року, від 19 серпня 2006 року, від 5 березня 2007 року, від 19 березня 2007 року в розмірі 6 733 217 грн 18 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_4 у вересні 2016 року звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2013 року у справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковомузадоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Закриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2013 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скарга подана особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК України права на апеляційне оскарження, оскільки зазначеним судовим рішенням питання про права та обов'язки безпосередньо заявника не вирішувалось.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справита узгоджуються з нормами процесуального права, які правильно застосовані судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом установлено, що з вересня 2009 року у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" (далі - ТОВ "Автоком") до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення грошової суми, за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Автоком" про визнання договору купівлі-продажу недійсним та стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Автоком" про стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 вересня 2009 року заяву ТОВ "Автоком" про забезпечення позову задоволено і накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 в межах суми позовних вимог ТОВ "Автоком" - 827 200 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2013 року задоволено позовні вимоги ТОВ "Автоком", визнано недійсним правочин і стягнуто із ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 2 138 732 грн 43 коп. Також задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнуто з ТОВ "Автоком" на його користь 413 600 грн боргу, 362 247 грн 42 коп. інфляційних втрат і три проценти річних у розмірі 49 632 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Таким чином, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 вересня 2009 року забезпечено лише позовні вимоги ТОВ "Автоком", при цьому рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 травня 2013 року на користь ОСОБА_4 стягнуто грошові кошти з ТОВ "Автоком", а не з ОСОБА_3

Разом з тим спір між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_3 виник з приводу невиконання останнім своїх зобов'язань за кредитними договорами.

Отже, заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 листопада 2013 року питання про права та обов'язки ОСОБА_4 не вирішувалось.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ