розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємства "Колос-Агротех" до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, за касаційною скаргою приватного підприємства "Колос-Агро" на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2016 року,

У грудні 2015 року приватне підприємство "Колос-Агротех" (далі - ПП "Колос-Агротех") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 березня 2011 року ОСОБА_3 отримала від підприємства грошові кошти в сумі 20 000 грн в якості орендної плати за договором оренди землі у вигляді передоплати за весь строк оренди.

Позивач вказував, що договір оренди землі між ОСОБА_3 та ПП "Колос-Агротех" ніколи не укладався, будь-які договірні відносини між сторонами відсутні, грошові кошти в сумі 20 000 грн отримані ОСОБА_3 без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), тому остання зобов'язана повернути їх позивачу.

Посилаючись на вказані обставини, та обґрунтовуючи свої вимоги ст. 1212 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства "Колос-Агротех" безпідставно отримані кошти у розмірі 20 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском стоку позовної давності.

У касаційній скарзі ПП "Колос-Агротех" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки грошові кошти отримані відповідачем без належної на те підстави, а тому підлягають поверненню відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону. При цьому доказам, поданим сторонами, судом надана належна правова оцінка (ст. 212 ЦПК України).

При цьому районний суд також застосував до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності від дня пред'явлення вимоги, проте, переглядаючи справу в касаційному порядку, колегія суддів вважає, що це не є підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно із ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позову, проте дійшов висновку про застосування строку позовної давності, оскільки безпідставність отримання ОСОБА_3 грошових коштів була очевидною для позивача з 10 березня 2011 року, тому строк позовної давності слід обраховувати саме з цього часу.

Проте погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Таким вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10 березня 2011 року ОСОБА_3 отримала від ПП "Колос-Агротех" грошові кошти в сумі 20 000 грн, про що написала розписку, в якій зазначено, що 20 000 грн нею отримано у вигляді передплати орендної плати за договором оренди.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України (435-15) .

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така

правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як встановлено та не заперечувалось сторонами в суді першої інстанції, спірні грошові кошти були отримані ОСОБА_3 без належної на те підстави, оскільки договір оренди між сторонами так і не був укладений, а тому підлягають поверненню згідно з положенням ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин між сторонами та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємства "Колос-Агро" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 17 березня 2016 року скасувати, рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 14 січня 2016 року залишити в силі.