розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2016 року,

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 3 березня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 07-27-КФ-2006, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 60 тис. доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних, комісії, з кінцевою датою погашення кредиту 2 березня 2016 року, а також зі сплатою у разі порушення грошового зобов'язання комісії, неустойки та інших платежів, встановлених договором.

Цього ж дня, у рахунок забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань за вказаним кредитним договором, а також будь-яких додаткових договорів до нього, укладених між іпотекодержателем та позичальником, між іпотекодержателем - ВАТ "Банк Універсальний", позичальником ОСОБА_5, іпотекодавцями - майновими поручителями ОСОБА_4 та ОСОБА_3, укладено договір іпотеки № 07-27-ІФ-2006-1, згідно із п. 1.2 якого, предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1 та належить на праві приватної спільної часткової власності позичальнику ОСОБА_5, і майновим поручителям - відповідачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Зазначає, що внаслідок невиконання зобов'язань за кредитним договором, сума заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 20 березня 2015 року складає 13 383,63 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України станом на 20 березня 2013 року становить 313 097 грн 16 коп.

Таким чином, банк просив позов задовольнити.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , для задоволення грошових вимог ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором від 3 березня 2006 року № 07-27-КФ-2006, в загальній сумі 13 383,63 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 14 березня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ПАТ "Універсал Банк" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачами не спростовано докази щодо порушення позичальником та іпотекодавцями - майновими поручителями зобов'язань за кредитним договором та договором іпотеки, які були надані банком суду, тому вимоги останнього є обґрунтованими.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 липня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року, відмовлено банку у стягненні з відповідачів заборгованості за кредитним договором у зв'язку із пропуском позивачем строку, протягом якого він мав звернутись із вимогами про повернення кредиту до спадкоємців позичальника ОСОБА_5 Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України не підлягають до задоволення вимоги банку про звернення стягнення на майно, яке ОСОБА_3 отримала у спадщину після смерті останнього. Отже, основне зобов'язання за кредитним договором від 3 березня 2006 року за № 07-27-КФ-2006 припинилося, а тому припинилася і майнова порука за договором № 07-27-ІФ-2006-1 від 3 березня 2006 року, укладеним між сторонами у забезпечення виконання цього зобов'язання.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Установлено, що 3 березня 2006 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 60 тис. доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % річних, комісії, з кінцевою датою погашення кредиту - 2 березня 2016 року, а також зі сплатою у разі порушення грошового зобов'язання комісії, неустойки та інших платежів, встановлених договором.

Також 3 березня 2006 року між ВАТ "Банк Універсальний", позичальником ОСОБА_5, іпотекодавцями - майновими поручителями ОСОБА_4 та ОСОБА_3, укладений договір іпотеки № 07-27-ІФ-2006-1, згідно із п. 1.2 якого предметом іпотеки є трикімнатна квартира НОМЕР_1, загальною площею 62,4 кв. м, житловою площею 37,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної спільної часткової власності позичальнику ОСОБА_5 і майновим поручителям - відповідачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3

За наданим банком розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 20 березня 2015 року її загальна сума складає 13 383,63 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 20 березня 2013 року становить 313 097 грн 16 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 12 листопада 2013 року.

З копій документів із спадкової справи, копії договору про поділ спадкового майна від 23 травня 2014 року і копій свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 травня 2014 року, убачається, що один з іпотекодавців (майнових поручителів) за договором іпотеки від 3 березня 2006 № 07-27-ІФ-2006-1 - відповідач ОСОБА_3 успадкувала після смерті свого сина - позичальника ОСОБА_5, належну тому на момент смерті 1/4 частини квартири АДРЕСА_3, після чого стала власником 3/4 частини вказаної квартири. Інший іпотекодавець (майновий поручитель) ОСОБА_4 є власником 1/4 частини вищевказаної квартири.

Судом апеляційної інстанції установлено, що у грудні 2014 року ПАТ "Універсал Банк" звернувся через органи нотаріату до спадкоємців померлого ОСОБА_5 з письмовою майновою вимогою погасити існуючу заборгованість або ж передати у власність ПАТ "Універсал Банк", як іпотекодержателю, нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки № 07-27-ІФ-2006-1 від 3 березня 2006 року, яке було передане в натурі спадкоємцям ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Також рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 липня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивач ПАТ "Універсал Банк", пред'явивши позовні вимоги до відповідачів, пропустив строк, передбачений ст. 1281 ЦК України, протягом якого він мав звернутись із своїми вимогами до спадкоємців позичальника ОСОБА_5 щодо повернення непогашеної частини кредиту, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

За змістом ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, суду апеляційної інстанції слід встановити, чи наявні підстави для застосування положень ст. 1281 ЦК України щодо строку пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, оскільки у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України на вказане уваги не звернув та не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

Згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням рішення суду апеляційної інстанції та направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.