розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2012 року між ним та публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено договір (Вклад "Стандарт на 12 міс."), за умовами якого він передав банку суму вкладу у розмірі 6 тис. доларів США строком на 366 днів зі сплатою 10,0 % річних. Договір був укладений у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" у м. Керчі (Автономна Республіка Крим).

Позивач указував про те, що з січня2014 року банк в односторонньому порядку перестав виконувати умови вказаного договору та виплачувати йому відсотки за користування грошовими коштами. З 2014 року він неодноразово звертався до банка з вимогою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків за договором банківського вкладу, 1 червня 2015 року він звернувся до банку з письмовою вимогою, але відповідач кошти не повернув, посилаючись на технічні складності, пов'язані із тим, що рахунки обліковуються у відділеннях ПАТ КБ "ПриватБанк", які розташовані у Автономній Республіці Крим.

Вважав, що такі дії відповідача є необґрунтованими та порушують його права, так як він є громадянином України, спірні договори укладалися з банком, який також знаходиться на території України.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3.просив суд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь заборгованість за договором (Вклад "Стандарт на 12 міс.") від 26 червня2012 року у розмірі 6 тис. доларів СШАосновна заборгованість за депозитом, 1 149 доларів 10 центів США заборгованість за відсотками за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2015 року, 2 013 грн 51 коп. 3 % річних за прострочення основної суми депозиту за період з 12 червня 2015 року по 1 грудня 2015 року, 1 581 грн 53 коп. 3 % річних за прострочення виплати відсотків за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2015 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ"ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 кошти за вкладом "Стандарт, 12 міс." від 26 червня 2012 року у розмірі 6 тис. доларів США - основна заборгованість за депозитом та 1 149 доларів 10 центів США - заборгованість за відсотками за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2015 року. Стягнуто з ПАТ КБ"ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 3 % річних у розмірі 2 013 грн 51 коп. за прострочення основної суми депозиту за період з 12 червня 2015 року по 1 грудня 2015 року та 1 581 грн 53 коп. - 3 % річних за прострочення виплати відсотків за період з 1 січня 2014 року по 1 грудня 2015 року.

Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 травня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ"ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 1 748 грн 19 коп.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ"ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банком взяті на себе зобов'язання за договором банківського вкладу не виконано, унаслідок чого наявні підстави для стягнення грошових коштів за цим договором та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання. При цьому суди зазначили, що позивач надав належні та допустимі докази укладення депозитного договору та внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на його рахунок.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом установлено, що 26 червня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір (Вклад "Стандарт на 12 міс."), за умовами якого він передав банку суму вкладу у розмірі 6 тис. доларівСША строком на 366 днів зі сплатою 10,0 % річних.

Договір бувукладений у відділенні ПАТ КБ "ПриватБанк" ум. Керчі(Автономна Республіка Крим).

Перевіряючи належність та допустимість наданих позивачем доказів на підтвердження укладення депозитного договору та внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на рахунок позивача суди не звернули уваги на таке.

Аналіз норми ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , п. п. 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , п. 2.9 гл. 2 розд. ІVІнструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174 (z0790-11) , свідчить про таке.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 29 січня 2014 року № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року № 6-997цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, якіза законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У ч. 2 ст. 64 ЦПК Українивизначено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

ОСОБА_3 на обґрунтування своїх позовних вимог не було надано суду оригіналу договору та будь-яких інших документів у розумінні положень вищевказаних норм банківського законодавства, що підтверджувало б укладення депозитного договору та внесення грошових коштів на рахунок банківської установи для зарахування на його рахунок.

Суди у порушення ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України не вказали, які норми права передбачають вирішення та задоволення позовних вимог з правовідносин банківського вкладу на підставі ніким не завіреної, без печатки ПАТ КБ "ПриватБанк" заяви на оформлення вкладу "Стандарт, 12 міс." від 26 червня 2012 року, копії квитанції про внесення коштів, у якій неможливо ідентифікувати реквізити.

Отже, суди у порушення вищевказаних вимог закону не звернули увагу на те, що позивачем на підтвердження своїх вимог оригіналу договору банківського вкладу та платіжного документу про внесення коштів надано не було, а судом їх не досліджено, унаслідок чого не встановлено фактичні обставини у справі, від встановлення яких залежить правильне вирішення спору.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.