розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Ропчанської сільської Ради Сторожинецького районного Чернівецької області, ОСОБА_3, Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі Чернівецької області, Реєстраційної служби Сторожинецького району управління юстиції Чернівецької області, третя особа - відділ Держгеокадастру у Сторожинецькому районі Чернівецької області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, державної реєстрації права власності та запису у Поземельній книзі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2016 року, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2016 року,

У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - Львівська залізниця) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що земельні ділянки під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком Глибока-Берегомет від 12 км+23 м до 16 км+179 м в адміністративних межах населеного пункту с. Ропча Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області перебувають на балансі залізниці. Проте земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та площею 1,6601 га для ведення особистого селянського господарства, до складу яких входять земельні ділянки площею 0,0132 га та площею 0,0008 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташовані на смузі відведення залізниці на 15 км+158 м - 15 км+220 м, передані рішенням Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 06 березня 2011 року ОСОБА_3

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що вказаним рішенням сільської ради порушується право залізниці на користування земельними ділянками, переданими на його баланс та з розташованими на них об'єктами залізниці, позивач просив: визнати незаконним та скасувати рішення Ропчанської сільської ради Чернівецької області від 16 березня 2011 року щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0008 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0312 га для ведення особистого селянського господарства у с. Ропча на хуторі Думбрава Сторожинецького району Чернівецької області; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки; скасувати запис у Поземельній книзі щодо права власності ОСОБА_3 на ці земельні ділянки.

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 січня 2016 року позов ПАТ "Українська залізниця" задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано частково рішення Ропчанської сільської ради Сторожинецького районного Чернівецької області від 16 березня 2011 року щодо передачі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0008 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0312 га для ведення особистого селянського господарства у с. Ропча на хуторі Думбрава Сторожинецького району Чернівецької області. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки. Скасовано запис у Поземельній книзі щодо права власності ОСОБА_3 на ці земельні ділянки. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2016 року рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки та запису в Поземельній книзі щодо його права власності, скасовано. У задоволенні позову ПАТ "Українська залізниця" в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ПАТ "Українська залізниця" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки, зобов'язати державного реєстратора перенести до Державного реєстру прав запис про державну реєстрацію прав, що міститься в інформаційних системах, та внести запис про скасування державної реєстрації прав, а також зобов'язати державного кадастрового реєстратора скасувати запис у Поземельній книзі щодо спірних земельних ділянок шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга ПАТ "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а касаційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що частина земельних ділянок (а саме площею 0,0132 га та площею 0,0008 га), які перебувають на балансі ПАТ "Українська залізниця", є землями залізничного транспорту та які накладаються на земельні ділянки залізниці, були незаконно передані ОСОБА_3, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення Ропчанської сільської ради Чернівецької області від 16 березня 2011 року в цій частині, скасування державної реєстрації та запису у Поземельній книзі щодо права власності ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки. В іншій частині права позивача не порушуються.

Частково скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову про скасування державної реєстрації та запису в Поземельній книзі щодо права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки, апеляційний суд виходив із відсутності підстав для покладення на Управління Держземагенства обов'язку в судовому порядку. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився із висновками районного суду.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Судами встановлено, що земельні ділянки під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком Глибока-Берегомет від 12 км+235 м до 16 км+179 м в адміністративних межах населеного пункту с. Ропча Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області перебувають на балансі ПАТ "Українська залізниця".

Рішенням Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 06 березня 2011 року ОСОБА_3 у власність виділено земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та площею 1,6601 га для ведення особистого селянського господарства.

Пред'являючи позов, ПАТ "Українська залізниця" посилалося на те, що до складу земель, виділених ОСОБА_3, входять земельні ділянки площею 0,0132 га та площею 0,0008 га, розташовані на смузі відведення залізниці на 15 км+158 м - 15 км+220 м, які перебувають на балансі ПАТ "Українська залізниця".

З аналізу ст. 68 ЗК України, ст. 11 Закону України "Про транспорт", ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" вбачається, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів залізничного транспорту.

Пунктом 4 Положення про землі, надані транспорту, затвердженого постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, Ради народних комісарів СРСР від 07 лютого 1933 року № 50, до земель, наданих транспорту відносилися землі, зайняті залізничними шляхами та іншими об'єктами залізничної інфраструктури. Це положення набрало чинності та діяло на вказаних землях з 1939 року, на підставі Закону СРСР "Про включення Західної України у склад СРСР із возз'єднанням її із УРСР" від 01 листопада 1939 року, до набрання чинності Положення про землі надані транспорту, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 08 січня 1981 року № 24, ст. 1 якого встановлено, що землями транспорту визнаються землі, надані підприємствам, установам і організаціям транспорту для здійснення покладених на них спеціальних задач. Розміри земельних ділянок, наданих для вказаних цілей визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка зайнята об'єктами залізничної інфраструктури, що підтверджено "Планом границ полосы ж.д. отвода линии Адынката-Берхомет Львовской железной дороги в административных границах Сторожинецкого района Черновицкой области от 12 км + 228м до 41 км + 250м" розробленим та погодженим "Дорожной проектной конторой Юго-Западной ж.д." в 1959 році (далі - План смуги відведення), відповідно до якого ширина смуги відведення на ділянці з 15км+158м до 15 км+220 м перегону з правої сторони по ходу км становить 20-80 м від осі колії.

При цьому, одна земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_3, починається в точці 1 - на відстані 12,80 м від осі колії, в точці 2 - 16,65 м від осі колії, площа перетину даної земельної ділянки в смузі відведення залізниці становить 0,0312 га; інша передана йому земельна ділянка розташована на відстані 44,35 м- 55,20 м від осі колії, площа її перетину із смугою відведення залізниці становить 0,0008 га.

На земельній ділянці, розміри якої визначені Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВБК) Гл.Буковинська - Берегомет з км 9+307-20+00 інвентарний № 0201220391, побудована в 1944 році, яка є державною власністю і перебуває на балансі державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", що є державним підприємством.

Отже, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про незаконність рішення Ропчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 06 березня 2011 року про передачу ОСОБА_3 у власність спірних земельних ділянок та необхідність його скасування.

У зв'язку з цим доводи касаційної скарги ОСОБА_3 є безпідставними.

Разом з тим, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про скасування державної реєстрації ОСОБА_3 на земельні ділянки та запису в Поземельній книзі є передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 60 - 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (1051-2012-п) , запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Пунктом 115-2 зазначеного Порядку встановлено, що у разі коли до 01 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність, або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою згідно з п.п. 107 - 111 і 113 цього Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та внесення змін до Державного земельного кадастру можливе після ухвалення рішення про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Наведеного апеляційний суд не врахував та у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи в частині вирішення позову про скасування державної реєстрації на земельні ділянки та запису в Поземельній книзі, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вирішення позову про скасування державної реєстрації на земельні ділянки та запису в Поземельній книзі, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування в цій частині з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2016 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про скасування державної реєстрації на земельні ділянки та запису в Поземельній книзі скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.