розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року,

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 03 грудня 2013 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у вигляді ліміту на кредитну картку "Універсальна Голд". У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку вона, незважаючи на вимоги, не погасила.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 13 611 грн. 94 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 15 907 грн. 97 коп., заборгованість за пенею та комісією у розмірі 1 250 грн., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штраф (процентна складова) у розмірі 1 538 грн. 50 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 03 грудня 2013 року станом на 03 січня 2016 року у розмірі 13 611 грн. 94 коп. та судовий збір в сумі 1 378 грн., а всього 14 989 грн. 94 коп. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні суми, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити.

Судові рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею і комісією та штрафів, суд першої інстанції виходив із того, що Умови кредитування відповідачем не підписані, тому до спірних правовідносин не застосовуються. Також суд зазначив, що позивач не надав належного розрахунку кредитної заборгованості.

Апеляційний суд погодився із висновками районного суду, зазначивши при цьому також про те, що позивач не довів того, що тарифи по престижним картам Віза та Умови і Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Крім того, суд послався на те, що позивач не надав доказів правильності розрахунку кредитної заборгованості.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що 03 грудня 2013 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у вигляді ліміту на кредитну картку "Універсальна Голд".

Пред'являючи позов, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку ОСОБА_3, незважаючи на вимоги, не погасила.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції не врахував того, що відповідачка визнала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів та у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не перевірив тверджень позивача про те, що цей кредитний договір передбачає нарахування відсотків за користування кредитом.

При цьому апеляційний суд не дав належної правової оцінки тому, що складовою частиною кредитного договору є Умови і Правила надання банківських послуг та не вказав якими нормами встановлено обов'язковість підписання цих Умов і Правил в частині встановлення розміру процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів.

Обов'язковим є підпис позичальника під Умовами і Правилами надання банківських послуг у тому випадку, коли сторони досягли домовленості щодо продовження строку позовної давності (ч. 1 ст. 259 ЦК України), а не при розрахунках.

Згідно і ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не перевірив наданого позивачем розрахунку заборгованості та не врахував того, що цей розрахунок відповідачем не оспорювався, не навів доводів невідповідності його умовам договору та вимогам закону.

Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем розміру кредитної заборгованості та ненадання доказів на підтвердження розрахунку кредитної заборгованості обґрунтовано на припущеннях та суперечить вимогам ч. 2 ст. 614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованості за пенею і комісією та штрафів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.