розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Чигирин" Чигиринської міської ради про захист прав споживача та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Чигирин" Чигиринської міської ради (далі - КП "Чигирин") про захист прав споживача та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2016 року, позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постановлені в справі ухвали, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_3 позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що останній, у наданий йому судом строк, не усунув недоліки позовної заяви, а саме не сплатив судовий збір.

Проте даний висновок не ґрунтується на процесуальному законі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 січня 2016 року позовну заяву

ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 5-ти днів з дня отримання копії ухвали, а саме сплати судового збору.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. п. 1, 6, 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від № 10 від 17 жовтня 2014 року (v0010740-14) "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред'явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред'явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами та Верховним Судом України.

Оскільки ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 14 Закону України від 1 грудня 1994 року "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , ст. 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Пред'являючи позов, ОСОБА_3, посилаючись на положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , просив зобов'язати КП "Чигирин" надати йому, як споживачу комунальних послуг, інформацію, яка підтверджує факт надання йому комунальних послуг належної якості та про їх ціноутворення.

Крім того, зазначав, що в силу ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" він, як споживач, звільнений від сплати судового збору.

Відповідно ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно з преамбулою вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Проте, покладаючи на позивача обов'язок зі сплати судового збору та залишаючи без руху з цих підстав позовну заяву, суд першої на вказане уваги не звернув та помилково вважав, що на дані правовідносини не розповсюджуються положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Переглядаючи справу, апеляційний суд допущені місцевим судом порушення не усунув.

З урахуванням наведеного, постановлені в справі ухвали не можуть залишатись в силі та з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.