розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція", ОСОБА_8, треті особи: Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Лілія Володимирівна, про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, протоколу про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, витягу про реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Орган опіки і піклування Галицької районної адміністрації виконавчого комітету Львівської міської ради, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року,

У червні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Галицький відділ ДВС ЛМУЮ) перебували виконавчі листи про стягнення з них на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") заборгованості за договорами кредиту.

У ході виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на належне позивачам нерухоме майно - квартиру по АДРЕСА_1. Зазначена квартира є предметом іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". У подальшому спірна квартира була придбана з прилюдних торгів ОСОБА_8, який оформив право власності на неї.

Зазначали, що державний виконавець не мав права передавати спірну квартиру для примусової реалізації, оскільки в ній зареєстрована неповнолітня дитина, торгівельна організація не дотрималась вимог закону про порядок повідомлення про проведення торгів, вартість квартири є заниженою, а ОСОБА_8 не міг визнаватись її покупцем, оскільки не запропонував найвищої ціни під час проведення прилюдних торгів, порядок їх проведення порушено.

Посилаючись на наведене, просили задовольнити позов.

У вересні 2013 року ОСОБА_8 подав зустрічний позов, мотивуючи його тим, що він придбав квартиру по АДРЕСА_1 з прилюдних торгів, у встановленому порядку зареєстрував право власності на неї, а тому попередні власники втратили своє право на проживання та користування спірною квартирою і підлягають примусовому виселенню та зняттю з реєстрації, оскільки звільнити її у добровільному порядку відмовляються.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити зустрічний позов.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року первісний позов задоволено частково.

Визнано недійсними прилюдні торги та їх результати з приводу примусової реалізації квартири по АДРЕСА_1, що були проведені 29 квітня 2013 року приватним підприємством "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "СП "Юстиція").

Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 квітня 2013 року № 03/115/13/і-1.

Визнано недійсним акт головного державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ від 14 травня 2013 року про реалізацію предмета іпотеки - квартири по АДРЕСА_1.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання предмета іпотеки - квартири по АДРЕСА_1, від 26 квітня 2013 року, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. та зареєстроване в реєстрі за № 1043.

Визнано недійсним витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 травня 2013 року № НОМЕР_1, виданий приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В.

Скасовано запис про право власності № НОМЕР_2 на квартиру по АДРЕСА_1, за ОСОБА_8, що був вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними прилюдних торгів та їх результатів з приводу примусової реалізації квартири по АДРЕСА_1, що були проведені 29 квітня 2013 року ПП "СП "Юстиція", скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано прилюдні торги та їх результати з приводу примусової реалізації квартири по АДРЕСА_1, що були проведені 29 квітня 2013 року ПП "СП "Юстиція", такими, що не відбулися.

Виключено із мотивувальної частини рішення посилання на недійсність прилюдних торгів та їх результатів з приводу примусової реалізації квартири по АДРЕСА_1 з підстав відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_11 - задоволено частково, рішення апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2014 року в частині вирішення вимог про визнання недійсними прилюдних торгів та їх результатів з приводу примусової реалізації квартири по АДРЕСА_1, що були проведені 29 квітня 2013 року ПП "СП "Юстиція", скасовано та залишено в силі в цій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року.

В іншій частині вказане рішення апеляційного суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року особою, яка не брала участі у справі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року в частині вирішення вимог про визнання недійсними прилюдних торгів та їх результатів з приводу примусової реалізації квартири по АДРЕСА_1, що були проведені 29 квітня 2013 року ПП "СП Юстиція", залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог первинного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у його задоволенні, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсними прилюдних торгів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із доведеності первинного позову в цій частині, оскільки ОСОБА_8 не запропонував вищу ціну за стартову ціну лота, що свідчить про проведення торгів з порушенням порядку, передбаченого Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) , що у відповідності до положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, зазначив, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не ухвалювалося, за наявності на виконанні у державній виконавчій службі виконавчих листів про стягнення заборгованості та при відсутності рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізація майна повинна проводитися в загальному порядку передбаченому Тимчасовим положенням, а не відповідно до Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Проте погодитись із такими висновками судів попередніх інстанцій не можна.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не відповідають з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановами головного державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ Меленчука В.І. від 19 лютого 2013 року відкрито виконавчі провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" 55 848 грн 65 коп. заборгованості, 766 грн 84 коп. судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Згідно з актом опису і арешту майна від 27 лютого 2013 року головним державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ Меленчуком В.І. проведено опис майна і накладено арешт на нерухоме майно, належне боржникам, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно висновку оцінювача ФОП ОСОБА_9 від 27 лютого 2013 року вартість описаної та арештованої державним виконавцем спірної квартири становить 195 749 грн.

Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 29 квітня 2013 року № 03/115/13/і-1 переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_8, який придбав спірну квартиру за 195 749 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27квітня 2016 року у справі № 6-103цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи викладене, суди у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню норма ст. 45 Закону України "Про іпотеку", за якою прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною.

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу суду першої інстанції, що головною умовою для визнання недійсними прилюдних торгів, яку повинен встановити суд, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 13 квітня 2016 року № 62899цс15).

За таких обставин рішення та ухвала судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У силу ч. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню й ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 рокупро скасування рішення апеляційного суду Львівської області від 08 липня 2014 року в частині вирішення вимог про визнання недійсними прилюдних торгів та їх результатів з приводу примусової реалізації квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що були проведені 29 квітня 2013 року ПП "СП "Юстиція", та залишення в силі в цій частині рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 348 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 квітня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 березня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.