головуючого Демяносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_6, третя особа - Яготинська міська рада, про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 травня 2015 року,

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із вказаним позовом, на обґрунтування позову вказало, що 14 липня 2011 року між ним і ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_6 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а ОСОБА_6 зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки за користування кредитом, а також виконувати інші умови договору.

Оскільки ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором виконує неналежним чином, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яку ПАТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути з ОСОБА_6 у розмірі 13 805 грн 11 коп. та понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 травня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки після смерті боржника не залишилося cпадкоємців, які могли б задовольнити вимоги позивача як кредитора, тому слід відмовити у задоволенні позову.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій у повній мірі погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам норм процесуального права не відповідають.

Судами встановлено, що відповідно до укладеного договору від 14 липня 2011 року ОСОБА_6 отримав у ПАТ КБ "ПриватБанк" кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг і Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком кредитний договір.

Станом на 30 травня 2014 року за ОСОБА_6 рахується заборгованість у розмірі 13 805 грн 11 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 5 000 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 7 671 грн 53 коп., а також штрафів згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафу (фіксованої частини) в сумі 500 грн та штрафу (процентної складової) в сумі 633 грн 58 коп.

Згідно з даними витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 14 листопада 2014 року, ОСОБА_6 помер 11 липня 2014 році у віці 32 роки.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2014 року провадження зупинено до залучення до участі у справі правонаступника відповідача.

Відповідно до листа Яготинської районної державної нотаріальної контори від 23 січня 2015 року спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_6 не відкривалась, свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось.

Відповідно до п. 1 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка на день звернення до суду померла, отже, такий спір не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України), оскільки є інший спосіб захисту прав кредитора та порядок розгляду таких вимог, зокрема, шляхом пред'явлення їх до спадкоємців померлої особи, тому підстави для відкриття провадження у справі відсутні.

У разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України.

У такому разі банк не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом до осіб, які прийняли спадщину.

Враховуючи допущені місцевим судом порушення норм процесуального права, які залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 травня 2015 року скасувати, провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_6, третя особа - Яготинська міська рада, про стягнення заборгованості закрити.