головуючого Демяносова М.В., суддів:Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_9, який діє від імені ОСОБА_7, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року,

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду із зазначеним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просив звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7, та встановити початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 24 грудня 2007 року між ПАТ"Райффайзен Банк Аваль"та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 014/9408/82/66217, за умовами якого йому надано кредит у сумі 494 700 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 %, з кінцевим терміном повернення 24 грудня 2017 року. Також між сторонами було укладено додаткові угоди до вказаного кредитного договору від: 24 грудня 2007 року № 014/9408/82/66217; 22 липня 2009 року № 96-05/13/824; 15 квітня 2010 року № 96-05/13/986, за якими вносились зміни до договору, змінювалась процентна ставка, доповнювались новими пунктами договору, змінювався текст договору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за якою ОСОБА_7 виділено квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом договору іпотеки від 24 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" та ОСОБА_8, отже відбулася зміна власника майна, яке є забезпеченням виконання зобов'язань ОСОБА_8 за кредитним договором від 24 грудня 2007 року № 014/9408/82/66217, що в свою чергу є підставою для заміни відповідача ОСОБА_8 на ОСОБА_7 У зв'язку з тим, що ОСОБА_8 своїх зобов'язаннь перед позивачем не виконує, станом на 06 березня 2012 року утворилась заборгованість за кредитним договором, включаючи відсотки та пеню, в розмірі 540 810,65 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ 4 319 995 грн 47 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2014 року позов задоволено.

Звернуто на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року у розмірі 4 319 995 грн 47 коп. шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення резолютивної частини у новій редакції, а саме: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 грудня 2007 року у сумі 540 810,65 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ4 319 995 грн 47 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі436 664,02 доларів США, що становить в еквіваленті закурсом НБУ 3 488 072 грн 19 коп.; простроченоїзаборгованостіза кредитом у сумі 5 898,34 доларів США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 47 115 грн 94 коп.; заборгованості за процентамиза користування кредитом у сумі 55 869,56 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ 446 286 грн 05 коп.; пені за прострочення погашення кредиту у сумі4 368,09 доларів США, що становить в еквіваленті закурсом НБУ 34 982 грн 30 коп.; пені за прострочення погашення відсотків у сумі 43 908,98 доларів США, що становить в еквіваленті закурсом НБУ 350 744 грн 93 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_9, який діє від імені ОСОБА_7, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволеннючастково.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Судами встановлено, що 24 грудня 2007 року між ПАТ "РайффайзенБанк Аваль" та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 014/9408/82/66217, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 494 700 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 %, з кінцевим терміном повернення 24 грудня 2017 року.

До вказаного вище кредитного договору було укладено додаткові угоди від: 24 грудня 2007 року № 014/9408/82/66217 відповідно до якої внесено зміни до п. п. 1.1.6, 1.1.7, 1.2.1 кредитного договору, а саме: "Дата остаточного погашення кредиту 24 грудня 2027 року, а строк кредиту (строк користування кредитом) складає 240 (місяців)" та зменшено процентну ставку до 13,50 % річних; 22 липня 2009 року № 96-05/13/824 відповідно до якої на період з 22 липня 2009 року по 22 листопада 2009 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного графіком погашення кредиту; 15 квітня 2010 року № 96-05/13/986 відповідно до якої на період з 15 квітня 2010 року по 15 квітня 2010 року Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу Позичальника за Кредитним договором до розміру, визначеного в Графіку погашення Кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 24 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_8 укладено договір іпотеки № 014/9408/82/66217, відповідно до якого останній передав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки складає 5 778 649 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року визнано мирову угоду у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя, укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за якою ОСОБА_7 виділена у власність квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, та комісії згідно з умовами договору та тарифів кредитора, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтентними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, до 25 числа кожного місяця.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується заявою на видачу готівки, однак, ОСОБА_8 після отримання кредитних коштів не виконав зобов'язань, визначених кредитним договором, порушив умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

21 жовтня 2011 року позивачем була направлена ОСОБА_8 вимога за № С11-114-1-3/755 погасити прострочену заборгованість протягом 30 днів, а у разі, якщо останній не погасить наявну заборгованість, позивач розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте ОСОБА_8 не виконано умов кредитного договору, наявну заборгованість не погашено. Вимогу позивача щодо погашення заборгованості ОСОБА_8 залишив без уваги.

Таким чином, у зв'язку з порушенням ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором станом на 06 березня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 540 810,65 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ 4 319 995 грн 47 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 436 664,02 доларів США, що становить в еквіваленті по курсом НБУ 3 488 072 грн 19 коп.; простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 5 898,34 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ 47 115 грн 94 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 55 869,56 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ 446 286 грн 05 коп.; пені за простроченя погашення кредиту в розмірі 4368,09 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ 34 982 грн 30 коп.; пені за прострочення погашення відсотків у сумі 43 908,98 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ 350 744 грн 93 коп.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку". Посилання суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи зі змісту поняття "ціна" як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предметаіпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.