розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк"" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року,

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 27 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 1779-005/07Р, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 12 697 доларів США зі сплатою 12% річних з кінцевим терміном повернення 27 серпня 2011 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки від 27 серпня 2007 року № 1779-005/07Р.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19 червня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 13 706 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 149 доларів США, пені - 3 562 доларів США, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом - 1 419 доларів США та пені за несвоєчасне погашення процентів - 576 доларів США, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором від 27 серпня 2007 року № 1779-005/07Р станом на 19 червня 2014 року у сумі 9 568 доларів США, що за курсом НБУ від 04 серпня 2014 року складає 116 567 грн 51 коп., яка складається з: 8 149 доларів США - заборгованість за кредитом, в тому числі простроченим; 1 419 доларів США- заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 582 грн 84 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 582 грн 84 коп.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2015 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2015 року по цій справі змінено, виключено із резолютивної частини рішення після слів у сумі 9 568 доларів США" наступне "що за курсом НБУ від 04 серпня 2014 року складає 116 567,51 грн". Ухвалено вважати, що з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стягнуто солідарно на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 1779-005/07Р від 27 серпня 2007 року в загальному розмірі 9 569 доларів США, яка складається з: 8 149 доларів США - заборгованість за кредитом, 1 419 доларів США - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 05 серпня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 березня 2015 року в частині стягнення заборгованості змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 386 доларів США.

В решті вимог відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на користь ОСОБА_6 судовий збір у сумі 481 грн 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" судовий збір у сумі 49 грн 59 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "Правекс-Банк" просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами порушені договірні зобов'язання перед банком.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок ОСОБА_6 повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Встановивши, що відповідно до договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 22 жовтня 2009 року сторони узгодили, що на погашення кредиту останній платіж в сумі 386 доларів США має бути внесено з 11 липня по 27 серпня 2011 року, останній платіж боржником здійснено 16 грудня 2010 року в сумі 100 доларів США, а позовну заяву було подано через засоби поштового зв'язку 27 серпня 2014 року, апеляційний суд дійшов висновку, що в межах трьох років заявлені лише вимоги щодо заборгованості в сумі 386 доларів США - платежу, який мав бути внесений з 11 липня по 27 серпня 2011 року.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Правекс-Банк", та ОСОБА_6 27 серпня 2007 року укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 12 697 доларів США зі сплатою 12 % річних, з кінцевим терміном повернення 27 серпня 2011 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором у цей же день між банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання боржником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього з терміном дії до 27 серпня 2014 року.

ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19 червня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 13 706 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 8 149 доларів США, пені - 3 562 доларів США, заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом - 1 419 доларів США та пені за несвоєчасне погашення процентів - 576 доларів США.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, "основне зобов'язання" - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_6 (а відтак і поручитель ОСОБА_7) взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 27 серпня 2011 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з кредитного договору та доповнень до нього, позичальник зобов'язується погашати заборгованість щомісячно до 10 числа наступного місяця включно, шляхом внесення грошових коштів згідно з графіком, останній платіж з 11 липня до 27 серпня 2011 року у сумі 386 дол. США.

Відповідно до пункту 2.1 договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором поручитель зобов'язується виконати за нього зобов'язання на умовах, у порядку і у строки, встановлені кредитним договором.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа наступного місяця включно, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16.

Так, апеляційний суд вищевикладеного не врахував, не взяв до уваги, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком платежів), а за договором поруки відповідальність поручителя наступає у разі невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, зокрема несплата чергового платежу, не з'ясував чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним місячним платежем та за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм матеріального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 лютого 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.