Гримич М.К., Ткачука О.С., Умнової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя; позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення Ѕ вартості майна, придбаного під час шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 03 серпня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 20 квітня 1991 року між нею та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, який заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2014 року було розірвано. У період шлюбу з 1997 року по 2000 рік,

за спільні кошти вони побудували садибний (індивідуальний) будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, в якому постійно проживали.

Зазначене будівництво було здійснено ними на земельній ділянці площею 3 948 кв. м, по АДРЕСА_1, яка була їм надана у приватну власність рішенням Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування садибного (індивідуального) житлового будинку.

Згідно з матеріалами інвентаризації, проведеної інженером з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_7 та технічного паспорта, садибний (індивідуальний) будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, складається з: житлового будинку літ. А загальною площею 85,10 кв. м, житловою площею - 57 кв. м, сараїв літ. Б, В, Г, навісу літ. Д, вбиральні літ. Е, гаражу літ. Ж, а також: колодязю літ. № 1, вигрібної ями № 2, огорожі № 3-5, воріт № 6-7 та хвіртки № 8.

Вказаний житловий будинок технічно можливо розділити між позивачем та відповідачем в натурі, оскільки вони не мають іншого житла та мають намір проживати там, проте добровільно розділити будинковолодіння відповідач відмовляється.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила розділити житловий будинок та господарські будівлі і споруди у домоволодінні по АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 1 розподілу житлового будинку: виділивши позивачу ОСОБА_4 наступні приміщення будинку літ. А: 1-3 кухня, 1-4 передпокій, 1-5 ванна кімната, загальною площею 44 кв. м та допоміжні приміщення: сарай літ. В та сарай літ. Г, що складає 49/100 часток будинковолодіння; виділивши відповідачу ОСОБА_5: 1-1 коридор, 1-2 кімната, 1-7 кімната, загальною площею 40,80 кв. м, сарай літ. Б; що складає 51/100 часток будинковолодіння, колодязь літ. К, огорожу № 1, вигрібну яму залишити у спільній власності сторін; стягнути з відповідача на свою користь різницю вартості часток у домоволодінні (компенсацію) у розмірі 1 559 грн та різницю вартості ремонтно-будівельних робіт з переобладнання приміщень будинку у дві ізольовані квартири в розмірі 4 068 грн, а також судові витрати у справі.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, мотивуючи його тим, що перебуваючи з 2011 року у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, регулярно вкладала свої грошові кошти на завершення будівництва спірного нерухомого майна.

Зазначала, що заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 розірвано, а між нею та ОСОБА_5 зареєстровано 13 січня 2015 року, тому вона вважає, що спірне нерухоме майно є їх спільною сумісною власністю подружжя, набутого під час шлюбу, половина якого повинна належати їй.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_6 просила поділити по 1/2 частині кожному: їй та ОСОБА_5 житловий будинок з належними до нього будівельними спорудами, розташований по

АДРЕСА_1, як майно спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до

ОСОБА_4 про стягнення 1/2 вартості майна, обґрунтовуючи його тим, що перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

з 20 квітня 1991 року, вони придбали мотоблок марки "Голдоні" вартістю 900 євро, шліфувальну машину вартістю 2000 грн, пилосмок "Самсунг" вартістю 60 доларів США, тачанку вартістю 1200 грн, драбину вартістю 200 грн, бензопилу марки "Штіль" вартістю 300 євро. У 2009 році придбали пиломатеріали у вигляді 10 куб. м брусів та

10 куб. м дощок, 10 000 шт. керамблоку, домовившись з ОСОБА_4 та її сином ОСОБА_8, що керамблок завезе йому на будівництво його житлового будинку в с. Банилів Вижницького району і на протязі одного року він поверне гроші в сумі 15 000 грн, а також витрати, пов'язані з перевезенням керамблоку.

У 2012 році з його господарства ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_8 забрала всі вищезазначені пиломатеріали (20 куб. м), про що у 2014 році він повідомив про це в міліцію, проте висновком від 31 вересня 2014 року йому рекомендовано зі спірного питання звернутися в приватному порядку до суду.

Крім того, за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 було придбане рухоме майно на суму 137 652 грн 97 коп., вартість

1/2 частини від усього рухомого майна становить 68 826 грн 49 коп.

Загальна вартість нерухомого майна становить 185 594 грн. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 претендує на

1/2 цього майна, і він повністю визнає її позовні вимоги на суму

92 797 грн. Залишається 92 797 грн вартості майна, яке суд може поділити по половині між ним та ОСОБА_4 кожному по 46 398 грн 50 коп.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 68 826 грн 49 коп. 1/2 частини від всієї загальної суми вартості рухомого майна, яка складає 137 652 грн 97 коп. та судовий збір.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

Залишено у власності ОСОБА_5 1/2 ідеальну частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про поділ майна подружжя відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення 1/2 вартості майна, придбаного під час шлюбу, відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 03 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею та ОСОБА_5 права власності на ідеальні частки будинковолодіння та відмови у задоволенні позову в частині поділу майна подружжя скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов

ОСОБА_4 задоволено.

Виділено ОСОБА_4 та визнано за нею право власності у домоволодінні по АДРЕСА_1, згідно першого варіанту розподілу висновку судово-будівельної технічної експертизи № 15088 від

17 листопада 2015 року, а саме: у житловому будинку літ. А: кухню

1-3 площею 11,10 кв. м, вартістю 24 294 грн, передпокій 1-4 площею 11, 50 кв. м; вартістю 25 169 грн, кімнату 1-6 площею 12, 40 кв. м; вартістю 27 139 грн, ванну 1-5 площею 9 кв. м, вартістю 19 697 грн, загальною площею 44 кв. м, вартістю 96 299 грн, що складає 52/100 частки житлового будинку, а також господарські споруди: сарай літ. В вартістю 25 880 грн, сарай літ. Г вартістю 22 580 грн; Ѕ частина колодязя літ. К вартістю 1 471 грн, Ѕ частина огорожі вартістю 18 825 грн, Ѕ частина вигрібної ями вартістю 2 165 грн, що складає 49/100 частки домоволодіння вартістю 167 220 грн.

Виділено ОСОБА_5, визнавши за ним право власності у домоволодінні по АДРЕСА_1, згідно першого варіанту розподілу висновку судової будівельно-технічної експертизи № 15088 від

17 листопада 2015 року, а саме: у житловому будинку літ. А: коридор

1-1 площею 7,80 кв. м. вартістю 17 071 грн, житлову кімнату

1-2 площею 20,80 кв. м. вартістю 45 523 грн, житлову кімнату

1-7 площею 12,20 кв. м вартістю 26 701 грн, загальною площею

40,80 кв. м вартістю 89 295 грн, що складає 48/100 частини житлового будинку, а також господарські споруди: сарай літ. Б вартістю

22 580 грн, 1/2 частину колодязя літ. К вартістю 1 471 грн, Ѕ частину огорожі вартістю 18 825 грн, Ѕ вигрібної ями вартістю 2 165 грн, що складає 51/100 частки домоволодіння вартістю 170 338 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 різницю у вартості часток, яка складає 1 559 грн.

Для реалізації першого варіанту поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 покласти на ОСОБА_4 обов'язок виконати наступні будівельні роботи: влаштувати дверний проріз між приміщеннями № 1-4 передпокій та приміщеннями № 1-6 кімната та вхідний проріз з тамбурованими дверима в приміщеннях № 1-4 передпокій в місці існуючого віконного прорізу.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 різницю у вартості матеріалів та будівельних робіт необхідних для реалізації першого варіанту поділу житлового будинку по АДРЕСА_1, яка складає 2 484 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати по справі по сплаті судового збору у сумі 3 519 грн 50 коп.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на домоволодіння по АДРЕСА_1 - припинено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги та ОСОБА_6 задовольнити,

у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, виходив з того, що будинок, з надвірними господарськими будівлями та спорудами, був побудований у період 1997 - 2007 років, тобто за час перебування її у шлюбі з ОСОБА_5

При цьому, судами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13 січня 2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_5 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження їхніх позовних вимог, щоє їх процесуальнимобов'язком відповідно довимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмови у задоволенні позову в частині вимог про поділ майна, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № 15088 від 17 листопада 2015 року, який є належним доказом у справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що житловий будинок, з надвірними господарськими будівлями та спорудами підлягає поділу згідно першого варіанту розподілу висновку експертизи.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_9 до ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 квітня 2016 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 03 серпня 2016 року залишити без змін.