розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про припинення зобов'язання за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_5, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 30 липня 2008 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" укладено договір кредиту, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 33 882 доларів США зі сплатою 12,55 % річних для придбаннятранспортного засобу Toyota Rav-4, 2008 року випуску. Назабезпечення кредитного зобов'язання між ними укладено договір застави, яким встановлено вартість вищевказаного транспортного засобу у розмірі 42 337 доларів 56 центів США.

Також 30 липня 2008 року між нею та закритим акціонерним товариством "Фінансова група "Страхові традиції" укладено договір добровільного страхування автотранспортного засобу № 06/28317/10701/08,відповідно до якого вигодонабувачем виступає відповідач.

9 лютого 2009 року по вул. Драгоманова, 8 у м. Києві невстановлена досудовим слідством особа незаконно заволоділа вищевказаним транспортним засобом.

ОСОБА_4 вважала, що виконала всі вимоги вищевказаних договорів, а відповідач, нехтуючи своїм правом, не звернувся до страхової компанії за страховим відшкодування, узв'язку з чим виникла кредитна заборгованість.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати зобов'язання за кредитним договором від 30 липня 2008 рокуприпиненим.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що нею відповідно до ст. 599 ЦК України належним чином проведено виконання зобов'язання, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.