розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу КовальчукаСергія Павловича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скарго представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2008 року між ним та публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") був укладений договір невідновлювальної кредитної лінії № 005/726479-KN про надання йому кредиту в сумі 550 тис. доларів США, зі строком повернення до 15 вересня 2023 року.

Зазначене зобов'язання було забезпечене іпотечним договором від 16 вересня 2008 року № 005/726485-ІО, укладеним між сторонами, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

15 лютого 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. вчинив виконавчий напис № 857 на іпотечному договорі, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за рахунок коштів, отриманих від його реалізації, погасити заборгованість позичальника перед банком у сумі 952 536,49 доларів США, що станом на 1 лютого 2013 року еквівалентно 7 613 624 грн 15 коп.

Враховуючи те, що він не отримував вимоги банку про повернення кредиту та те, що розмір заборгованості не є безспірним, просив визнати таким, що не підлягає виконанню, та скасувати виконавчий напис від 15 лютого 2013 року № 857, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві закрити виконавче провадження по зверненню стягнення за цим виконавчим написом нотаріуса.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 34, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , належним чином оцінивши подані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із відсутності правових підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Колегія погоджується з такими висновками судів.

Судами встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що 24 грудня 2012 року ПАТ "Укрсоцбанк" направило ОСОБА_4 вимогу про погашення кредитної заборгованості разом із її розрахунком, які позичальник особисто отримав 5 січня 2013 року (а.с. 82-84).

Проте позивач не надав жодних заперечень щодо розміру заборгованості та не здійснив її часткової/повної оплати.

12 лютого 2013 року банк звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

15 лютого 2013 року в межах строків, передбачених п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що виконавчий напис від 15 лютого 2013 року за № 857 був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.

Доводи, викладені представником ОСОБА_4 у касаційній скарзі, були предметом перевірки апеляційного суду, та зводяться до оцінки доказів, однак відповідно дост. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2016 року залишити без змін.