Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Ситнік О.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Сиволозької сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, ОСОБА_6, Комунальне підприємство "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою представникаОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що вони є спадкоємцями в рівних долях за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6, прийняли спадщину, до складу якої входив й недобудований їх померлими батьками житловий будинок по АДРЕСА_1.

Однак, під час отримання в липні 2015 року в Борзнянській державній нотаріальній конторі свідоцтв про право на спадщину на земельні ділянки (паї) їм стало відомо, що рішеннями виконкому Сиволозької сільської ради від 25 листопада 2009 року №№ 71, 72 їх брату ОСОБА_6 протиправно було надано дозвіл на узаконення зазначеного недобудованого житлового помешкання, присвоєно інвентаризаційний № 32а, оформлено за ОСОБА_6 право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

На підставі зазначених рішень виконкому ОСОБА_6 01 лютого 2010 року отримав свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.

У зв'язку з цим, позивачі просили визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду за захистом свого права та поновити даний строк; визнати протиправними та скасувати рішення виконкому Сиволозької сільської ради від 25 листопада 2009 року № № 71, 72; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 01 лютого 2010 року на житловий будинок АДРЕСА_1, видане на ім'я ОСОБА_6

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Сиволозької сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство "Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із закінчення строку позовної давності для пред'явлення вимог позивачів, оскільки про оформлення ОСОБА_6 права власності на будинок АДРЕСА_1 позивачам стало відомо в кінці 2010 року під час розгляду цивільної справи № 2-459/10.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачам про порушення їх прав стало відомо лише у 2015 році під час отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Як установлено судами попередніх інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, мати ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, яка була зареєстрована в с. Сиволож Борзнянського району Чернігівської області.

За життя, 14 квітня 2003 року вона склала заповіт, яким заповідала все належне їй майно в рівних частках позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Позивачі прийняли спадщину після смерті матері шляхом подання відповідних заяв до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і 16 липня 2015 року отримали в Борзнянській державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки.

Також встановлено, що рішенням виконкому Сиволозької сільської ради від 25 листопада 2009 року № 71 ОСОБА_6 дозволено узаконити самовільно побудований ним будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Крім того, 25 листопада 2009 року виконком Сиволозької сільської ради прийняв рішення за № 72 про оформлення ОСОБА_6 в цілому права приватної власності з послідуючою видачею свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1. На підставі вказаних рішень 01 лютого 2010 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_6

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 жовтня 2010 року у справі № 2-459/10 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні встановлено, що ОСОБА_6 є одноособовим власником житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Сивользької сільської ради, та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Ніжинське МБТІ" від 01 лютого 2010 року.

Позивачам було відомо про вказане рішення суду і його зміст, чого вони не заперечують.

Доводи позивачів про те, що вони не звернули уваги на цей документ не можуть бути підставою для висновку про пред'явлення позову в межах позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачі могли довідатись і довідались про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 відповідачем ОСОБА_6 на своє ім'я під час розгляду судом справи № 2-459/10 у жовтні 2010 року.

Посилання позивачів на те, що про рішення виконкому сільської ради та свідоцтво про право власності на будинок на ім'я ОСОБА_6 їм стало відомо лише у липні 2015 року спростовуються змістом вказаного вище рішення суду, яке набрало законної сили і ніким не оскаржувалось.

Так, під час розгляду справ про спадкування суди мають встановлювати законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна. Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно. Записи в погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався відповідними "Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів", а згодом "Інструкціями з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах".

Згідно з положеннями зазначених нормативних актів роком побудови житлового будинку вважається рік, у якому цей будинок було введено в експлуатацію. При розділенні одного домогосподарствана два (чи більше) з особового рахунку виключаються (викреслюються) особи, які виділилися з його складу. На утворене домогосподарство відкривається новий особовий рахунок у відповідній погосподарській книзі за місцем його розташування.

Як вбачається з погосподарських книг по АДРЕСА_1 з окремо виділеним особовим рахунком значиться лише з 2010 року, де головою є відповідач ОСОБА_6; роком побудови даного житлового будинку є 1981 рік.

До цього вказаний житловий будинок в погосподарських книгах значився (вперше відомості в погосподарській книзі № 2 за 1986-1990 рр.) по особовому рахунку домогосподарства по АДРЕСА_2, яке відносилося до соціальної групи "колгоспний двір" й головою якого була мати сторін у справі ОСОБА_6; рік побудови старого будинку - 1954 рік, нового - 1979 рік, тобто час введення їх в експлуатацію, що є підтвердженням права власності. Як пояснили відповідачі, окрема земельна ділянка під будівництво спірного житлового будинку не надавалася, а його будівництво здійснювалося на земельній ділянці, виділеній батьку сторін у справі ОСОБА_12 Отже, матері сторін ОСОБА_6 також належала частина спірного нерухомого майна.

Крім того, приймаючи рішення від 25 листопада 2009 року № 71 про узаконення за ОСОБА_6 самовільно побудованого будинку та присвоєння йому окремого номера (АДРЕСА_1), виконком Сиволозької сільської ради не послався на жоден нормативний акт, який би наділяв його такими повноваженнями; інше ж оскаржуване рішення виконкому від 25 листопада 2009 року № 72 є похідним від нього, завершальним етапом чого стала видача 01 лютого 2010 року відповідачу ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок.

Таким чином, суди дійшли висновку, що оскаржувані рішення виконкому Сиволозької сільської ради та послідуюче оформлення за відповідачем свідоцтва права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 були вчинені з порушенням вимог чинного законодавства, чим порушуються законні права та інтереси позивачів на отримання за заповітом частини спадкового майна (до складу якого входив і спірний будинок) після їх померлої матері ОСОБА_6

Також судами установлено, що ОСОБА_4 була присутня під час розгляду справи № 6-459/10 під час її розгляду та проголошенні судового рішення від 25 жовтня 2010 року, отримавши його копію.

ОСОБА_5 згідно з рекомендованим поштовим відправленням також отримав копію зазначеного судового рішення 04 листопада 2010 року.

Самі позивачі в судовому засіданні також не заперечували, що отримували вказане рішення суду, ознайомились з ним, але не звернули увагу, що в ньому була викладена обставина, яка стосувалася й спірного домоволодіння.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 травня 2016 року залишити без змін.