Фаловської І.М., Гримич М.К., Кафідової О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Букварської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона придбала будинок без документального оформлення у племінниці власника будинку ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. У 2011 році їй передали ключі від будинку, правоустановчий документ та технічний паспорт на будівлю, а вона сплатила грошову компенсацію та проживає у будинку, здійснила капітальний ремонт. У 2013 році оформила на себе право власності на земельну ділянку біля вказаного домоволодіння. Право власності позивача ніким не оспорюється, договір купівлі-продажу в установленому порядку укладений не був і на даний час така можливість втрачена.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що згідно спадкової справи від 08 серпня 2001 року та інформаційних довідок зі спадкового реєстру від імені ОСОБА_6 від 15 квітня 2000 року секретарем Букварської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області було посвідчено заповіт, відповідно до умов якого спадкодавець заповіла належну їй земельну частку (паю) сину ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини звернувся її син - ОСОБА_5, на підставі чого було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 08 серпня 2001 року про успадкування ним вказаного спадкового майна.

На протязі двох років ОСОБА_5 проживав в будинку, а потім переїхав проживати до Автономної Республіки Крим.

Позивач почала користуватися спірним будинком з 2011 року, сплативши за нього компенсацію родичці ОСОБА_6 - ОСОБА_7, отримала у неї ключі від будинку, правовстановлюючий документ та технічний паспорт на будинок, провела капітальний ремонт будинку та оформила право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок.

Договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладений не був.

За змістом статей 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (435-15) , якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР (1540-06) , у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до положень п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином, вірним є висновок суду, що власником спірного будинку є ОСОБА_5, який повинен бути відповідачем у даній справі, а не третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За такої обставин, суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні даного позову в межах заявлених ОСОБА_4 вимог, оскільки до участі у справі в якості відповідача не було залучено ОСОБА_5, який, з урахуванням викладених вище обставин та норм матеріального права, є власником спірного будинку.

Місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня 2016 року залишити без змін.