розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що з 1997 року по 2000 рік вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем та мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2012 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки у розмірі ј частки з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 березня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

24 жовтня 2014 року Біляївським міськрайонним управлінням юстиції в Одеській області видано свідоцтво про зміну імені, згідно з яким прізвище, власне ім'я та по батькові ОСОБА_6 після державної реєстрації зміни імені - ОСОБА_7.

01 вересня 2015 року донька зарахована до Вищого навчального комунального закладу "Одеське театрально-художнє училище" денної, контрактної форми навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Посилаючись на те, що дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні, відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, просила суд стягнути на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 500 гривень щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення донькою 23-х років за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року позовну заяву задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_8, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 800 грн. щомісяця, починаючи

з 12.11.2015 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року, за умови, що вона буде продовжувати навчання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі

1/5 частини з усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 12.11.2015 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року, за умови, що вона буде продовжувати навчання.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норма матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення аліментів на підставі ст. ст. 199, 200 СК України, апеляційний суд, врахувавши обставини, передбачені ст. 182 СК України, дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у частці з усіх видів заробітку.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,