розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Тростянецьке відділення Сумської обласної дирекції Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргоюОСОБА_5 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 31 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

4 червня 2015 року близько 5 години ранку ОСОБА_5 залишив транспортний засіб марки ГАЗ 5201 держномер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, і не вжив належних заходів безпеки в результаті чого вказаний транспортний засіб заїхав в сарай, розташований на території його (позивача) домогосподарства, чим завдав йому матеріальних збитків.

В добровільному порядку спір вирішити не вдалося, в зв'язку з чим, він звернувся до суду із даним позовом і просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь матеріальні збитки у розмірі 6 796 грн та моральну шкоду 6 000 грн.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 31 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 6 974 грн, моральну шкоду 600 грн та витрати пов'язані з проведенням експертизи в сумі 4 608 грн, а всього 12182 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2016 року, рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат. В решті - залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволені позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним не зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На час дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб ГАЗ 5201 номерний знак НОМЕР_1 перебував у володінні відповідача на підставі довіреності власника, строк дії якої до 16 березня 2025 року.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Разом з тим, змінюючи рішення суду першої інстанції, в частині стягнення судових витрат, апеляційний суд виходив із розміру ставок судового збору, які діяли на час подання позову до суду. В решті, обґрунтовано залишив рішення суду без змін.

Висновки судів відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення судів і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 31 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.