розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про стягнення майнової шкоди та страхового відшкодування, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6, на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2014 року та ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року,

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (далі - ПАТ "НФК "Добробут"), у якому просив суд стягнути на його користь з ПАТ "НФК "Добробут" страхове відшкодування в сумі 50 тис. грн, з ОСОБА_5 майнову шкоду в сумі 16 273 грн 51 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що 6 квітня 2013 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "IVECO" з номерним знаком НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_7, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував стан транспортного засобу та допустив відрив заднього лівого колеса і зіткнення з автомобілем марки TOYOTA модель COROLLA з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована ПАТ "НФК "Добробут" з лімітом відповідальності в розмірі 50 тис. грн, франшиза 0 грн.

Згідно звіту оцінювача ОСОБА_8 від 15 квітня 2013 року внаслідок пошкодження автомобіля позивача марки TOYOTA модель COROLLA з номерним знаком НОМЕР_2 було завдано майнову шкоду в сумі 66 273 грн 51 коп.

Постановою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2013 року відповідача ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 345 грн.

Ні страховою компанією ні винуватцем дорожньо-транспортної пригоди позивачеві в добровільному порядку майнову шкоду в сумі 66 273 грн 51 коп. відшкодовано не було, що і призвело до звернення ОСОБА_4 до суду із вказаним позовом.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "НФК "Добробут" на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6810979 від 16 липня 2012 року в сумі 50 тис. грн, з ОСОБА_5 - майнову шкоду в сумі 16 273 грн 51 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року прийнято відмову ОСОБА_4 від позову до ПАТ "НФК "Добробут" про стягнення страхового відшкодування.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2014 року в частині стягнення з ПАТ "НФК "Добробут" на користь ОСОБА_4 страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6810979 від 16 липня 2012 року в сумі 50 тис. грн скасовано.

Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "НФК "Добробут" про стягнення страхового відшкодування.

Іншою ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2014 року та вказані вище ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив із того, що позивачем доведено і відповідачами не спростовано факт настання страхового випадку, вину ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді, розмір завданих ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків, обґрунтованість позовних вимог до ПАТ "НФК "Добробут" в межах ліміту страхування та до винної особи ОСОБА_5 щодо стягнення різниці між розміром завданих збитків та страховою виплатою.

При цьому, суд обґрунтовано керувався положеннями ст. 5, 22, 29, 33- 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", умовами полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/6810979 від 16 липня 2012 року, ст. 979 ЦК України, як підстави задоволення позову в частині вимог до ПАТ "НФК "Добробут", а також нормами ст. ст. 22, 1187, 1194 ЦК України, як підстави для задоволення позову в частині вимог до ОСОБА_5

Постановляючи ухвалу від 10 травня 2016 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ "НФК "Добробут", апеляційний суд Чернівецької області керувався положеннями п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України і виходив з того, що в ході апеляційного розгляду справи представником позивача було подано заяву про відмову ОСОБА_4 від позову до ПАТ "НФК "Добробут" і така відмова була прийнята апеляційним судом.

Постановляючи іншу ухвалу від 10 травня 2016 року про залишення без змін рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2014 року, апеляційний суд Чернівецької області виходив з того, що висновки суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість позову в частині вимог до ОСОБА_5 не спростовано наявними у матеріалах справи документами. Також апеляційний суд у судовому рішенні зазначив, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про недоведеність позивачем належними доказами реального розміру збитків є безпідставними, оскільки відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами наданого позивачем доказу на підтвердженні підстав позову з цього питання, а саме звіту оцінювача ОСОБА_8 від 15 квітня 2013 року щодо майнової шкоди в сумі 66 273 грн 51 коп.

Доводи касаційної скарги зводяться до помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо розміру завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачеві збитків та безпідставності висновків апеляційного суду щодо необхідності закриття провадження у справі в частині вимог позову до ПАТ "НФК "Добробут".

Слід зазначити, що питання визначення розміру збитків завданих позивачеві в рамках даного позову, було предметом дослідження судів попередніх інстанцій, а відповідні доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки зібраних доказів у справі, на що, за правилами ст. 335 ЦПК України, касаційний суд не наділений процесуальними повноваженнями.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду щодо необхідності закриття провадження у справі в частині вимог позову до ПАТ "НФК "Добробут", оскільки процесуальне право на відмову від позову (ст. 31 ЦПК України) належить позивачеві у справі, чим він і скористався. Крім того, вирішення апеляційним судом даного питання, з урахуванням вимог позовної заяви, жодним чином не впливає на вирішення спору до відповідача ОСОБА_5, оскільки позивачем до останнього заявлено самостійні позовні вимоги які після закриття провадження у справі в частині вимог до ПАТ "НФК "Добробут" не змінювалися.

Частиною 2 ст. 337 ЦПК України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не свідчать про наявність правових підстав для скасування оспорюваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2014 року та ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 10 травня 2016 року залишити без змін.