розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою його представником - ОСОБА_6, на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 3 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 червня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 7 квітня 2014 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого він передав позичальнику грошові кошти у розмірі 12 тис. грн, зі строком повернення позики до кінця 2014 року.

Позивач указував про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, позику повернув частково, а саме 1 тис. грн, чим порушив його права.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь заборгованість за вказаним договором позики у розмірі 11 тис. грн.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 3 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 9 червня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість з договором позики від 7 квітня 2014 року у розмірі 11 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що відповідно до вимог ст. 629, 1046, 1049 ЦК України відповідачем на себе взяті зобов'язання за договором позики належним чином не виконано, унаслідок чого наявні підстави для стягнення з нього заборгованості на користь позивача.

Суди дійшли вірного висновку про те, що доводи відповідача про неотримання від позивача грошових коштів спростовуються наявною у матеріалах справи розпискою про отримання в борг грошових коштів, яка є документом, що видається боржником кредитору за договором позики та підтверджує його укладення, умови договору, засвідчує отримання боржником від кредитора грошових коштів. Крім того, ОСОБА_5 не заперечувалося та було визнано факт часткового виконання зобов'язання за спірним договором позики, а саме частково погашено заборгованість у розмірі 1 тис. грн, а, отже, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Колегія суддів, погоджується з висновком судів про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо написання спірної розписки під тиском позивача.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 3 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 червня 2016 року залишити без змін.