розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 - на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2016 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 згідно з першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 квітня 2014 року, з відступом від часток співвласників домоволодіння, виділивши їй у користування частину земельної ділянки площею 391 кв. м, визначену точками 1-2-3-3а-14а-14-4-5-6-1, ОСОБА_8 - частину земельної ділянки площею 174, 4 кв. м, визначеної точками 2-15-22-21-20-3-2 та 17-7-8-9-17, ОСОБА_6 - частину земельної ділянки площею 345, 4 кв. м, визначену точками 9-8-11-12-13-14а-3а-3-20-10, а також встановити постійний безоплатний сервітут щодо спірної земельної ділянки, шляхом зобов'язання, у випадку необхідності, забезпечити їй вільний доступ до зовнішніх стін будівлі житлового будинку літ. "Б" з боку своєї частини земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2010 року належать 9/20 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з окремого житлового будинку під літ. "Б", а також дерев'яного сараю та вбиральні.

Зазначала, що ОСОБА_5 належить 3/20 частини вказаного домоволодіння, а ОСОБА_6 - 2/5 частини.

Посилаючись на те, що вказане домоволодіння, яке належить сторонам, знаходиться на земельній ділянці площею 955 кв. м та перебуває у спільному користуванні сторін, проте вони не дійшли згоди щодо порядку користування вказаною земельною ділянкою, просила позов задовольнити.

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просила виділити в натурі належну їй 2/5 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку під літ. "А", коридору 1-2, площею 3, 3 кв. м, житлової кімнати 1-3, площею 18, 8 кв. м,кухні 1-4, площею 16, 1 кв. м, прибудов - кухня під літ. "а", площею 10, 1 кв. м, 1-1 та господарських споруд (погріб під літ. "В", сарай літ. "Г", вбиральня під літ. "Л"), що розташовані на земельній ділянці площею 563, 7 кв. м та визнати за нею право власності на вказану частину домоволодіння; встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанту, відображеного у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 квітня 2014 року, відповідно до якого виділити їй у користування земельну ділянку площею 563, 7 кв. м, визначену координатами точок 9-8-11-12-13-14-4-3-20-18-10-9, а земельну ділянку площею 59, 8 кв. м, визначену точками 15-16-17-9-10-18-19-19а-19б-18-20-21-22-15 залишити у спільному користуванні між співвласниками з метою забезпечення доступу до частини житлового будинку під літ. "А" та доступу до центрального водопостачання.

Посилаючись на те, що 11 січня 1952 року між попередніми співвласниками житлового будинку було укладено договір, яким встановлено порядок користування земельною ділянкою, інвентарні відомості містять інформацію стосовно сталого встановленого між співвласниками порядку користування земельною ділянкою, просить задовольнити позов.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом виділення у користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 172, 7 кв. м, яка зображена на малюнку № 10 в додатку № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 квітня 2014 року та визначена координатами точок "1-2-3-4-5-6-1".

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 563, 7 кв. м по АДРЕСА_1, шляхом виділення у користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 563,7 кв. м, яка зображена на малюнку № 10 в додатку № 2 до висновку судової будівельно-технічної експерти від 11 квітня 2014 року та визначена координатами точок "9-8-11-12-13-14-4-3-20-18-10-9".

Залишено у спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 59, 8 кв. м, визначену точками "15-16-17-9-10-18-19-19а-19б-18-20-21-22-15", для забезпечення доступу до частини житлового будинку літ. "А", належної земельної ділянки площею 563, 7 кв. м та доступу до центрального водопостачання.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_6 у користуванні земельною ділянкою площею 563, 7 кв. м по АДРЕСА_1.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 березня 2016 року доповнено рішення суду першої інстанції та виділено ОСОБА_5 у користування частину земельної ділянки площею 174, 4 кв. м.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7- просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_4 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_4 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахувавши принцип розумності та справедливості для сторін у справі, дійшов правильного висновку визначивши порядок користування спірною земельною ділянкою у відповідності з варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11 квітня 2014 року, оскільки ним найбільше враховано інтереси сторін, частини земельних ділянок, які знаходяться у їх фактичному користуванні, а також можливість користування багаторічними насадженнями.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.