головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітніх дітей за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Сумської області від 28 липня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про зменшення розміру аліментів на малолітніх дітей, який обґрунтовував тим, що після припинення підприємницької діяльності він не в змозі сплачувати присуджені за судовим рішенням від 09 квітня 2015 року аліменти на малолітніх дочок на загальну суму 2 600,00 грн щомісяця. Вказує, що ніякого доходу, крім допомоги по безробіттю, не має, не працює, має утриманців - батьків похилого віку, а тому вважає, що стягнуті аліменти мають бути зменшені до 771,60 грн на обох дітей.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зменшено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2015 року із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі по 1 300,00 грн на кожну дитину, до 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_6 на утримання обох дітей, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення із дня набрання законної сили цим рішенням.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для зменшення розміру аліментів.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове, про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що у позивача ОСОБА_6 після ухвалення рішення суду від 09 квітня 2015 року змінився матеріальний стан, що дає підстави для зміни розміру аліментів.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2015 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 14 травня 2015 року, з ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_7 аліменти на дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі по 1 300,00 грн на кожну дитину, щомісяця до досягнення ними повноліття, починаючи з 12 березня 2015 року.

Зі змісту цього рішення вбачається, що при визначенні розміру в твердій грошовій сумі, а саме по 1 300,00 грн на кожну дитину, місцевий суд виходив з можливості відповідача надавати дітям матеріальну допомогу в таких розмірах, оскільки з 24 грудня 2004 року по 20 листопада 2014 року він був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, його загальна сума доходу за 2013 рік склала 332 917,00 грн, а за 2014 рік - 253 285,00 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач посилався на те, що після присудження аліментів, у нього змінилося матеріальне становище - він не працює і з 20 листопада 2014 року не займається підприємницькою діяльністю, з 24 квітня 2015 року перебуває на обліку в центрі зайнятості, та з травня 2015 року отримує щомісячну допомогу по безробіттю й іншого доходу немає.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За змістом ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2015 року обставини, на які посилався позивач при подачі даного позову, вже були враховані судами при розгляді справи про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_7 на утримання двох дочок.

Ухвалюючи нове рішення апеляційний суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України, зазначеного не врахував, не встановив будь-яких нових змін матеріального стану позивача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, а тому дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову.

З урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів є таким, що не відповідає обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав вірну оцінку всім зібраним у справі доказам та з урахуванням наведених норм матеріального права дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 28 липня 2015 рокускасувати та залишити в силі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2015 року.