розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", поданою його представником Гриньом КостянтиномАндрійовичем, на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28 липня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 8 000 грн зі сплатою 30% річних.

У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31 липня 2015 року виникла заборгованість в сумі 22 554,69 грн, яку банк просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 6 855,90 грн, яка складається з: 6 649,38 грн заборгованості за кредитом та 206,52 грн - заборгованості за відсотками.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції, встановлено, що позивач у судовому засіданні при проголошенні судом першої інстанції заочного рішення присутній не був.

За правилами ч. 1 ст. 294 ЦПК України така особа може подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання рішення.

Суддя апеляційної інстанції, встановивши що копію заочного рішення позивач отримав 1 грудня 2015 року, а апеляційну скаргу подав 24 грудня 2015 року, дійшов висновку про пропуск строку апеляційного оскарження і надав заявнику право протягом 30 днів з моменту отримання ухвали звернутися до апеляційного суду із заявою з наведенням підстав для поновлення строку.

На виконання ухвали позивач звернувся із відповідною заявою, в якій вказав, що 1 грудня 2015 року до банку надійшов конверт із супровідним листом, але копія заочного рішення вкладена не була, що вважає причиною пропуску строку, яка не залежала від волі банка, і є поважною.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд обґрунтовано виходив з отримання заявником заочного рішення 1 грудня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, і відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Такі висновки відповідають обставинам, встановленим апеляційним судом, і підтверджуються матеріалами справи.

Так, звертаючись до суду з позовом, адресою для листування банк вказав м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги, 50 і саме за цією адресою 1 грудня 2015 року уповноваженою особою банку Лонюк Я.М. отримано поштове відправлення суду.

Зі змісту повідомлення про вручення вказаного відправлення апеляційний суд встановив, що банком отримано копію заочного рішення, ухваленого у цій справі (повідомлення містить номер провадження 10993, який відповідає номеру цього провадження), що є належним підтвердженням отримання банком кореспонденції і такі обставини банк належними та допустимими доказами не спростував.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, ухвала апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2016 року постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргупублічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", подану його представником Гриньом КостянтиномАндрійовичем, відхилити.