розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, заборону вчиняти дії, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на заочне рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 липня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що він є власником нежитлового приміщення (магазину), розташованого на АДРЕСА_1 згідно із свідоцтвом про право власності, виданим реєстраційною службою Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області 20 березня 2015 року.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 9 червня 2015 року Мельниця - Подільська селищна рада на підставі рішення позачергової сесії шостого скликання Мельнице - Подільської селищної ради від 12 травня 2015 року, продала, а він придбав земельну ділянку загальною площею 0, 0500 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. На вказаній земельній ділянці згідно із правовстановлюючими документами, знаходиться належне йому на праві власності приміщення магазину.

Проте, на придбаній ним земельній ділянці розташована частина нерухомого майна площею 6 кв. м, що належить ОСОБА_4, який порушивши межі земельних ділянок, самовільно звів будівлю. Незаконність знаходження цього майна на вказаній земельній ділянці підтверджується рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 6 лютого 2014 року, яким визнано нечинними державний акт серії НОМЕР_1, виданий Мельнице-Подільською селищною радою Борщівського району 24 грудня 2001 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 121, на ім'я ОСОБА_4, жителя смтМельниця-Подільська, та державний акт серії НОМЕР_2, виданий Мельниця-Подільською селищною радою Борщівського району 1 грудня 2006 року та зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010665503514, на ім'я ОСОБА_4, жителя смт Мельниця-Подільська. Зазначає, що 24 червня 2015 року актом комісійного обстеження земельної ділянки підтверджено факт незаконного розташування майна площею 6 кв. м ОСОБА_4 на належній йому земельній ділянці. Таким чином, вважає, що ОСОБА_4 порушивши межі земельних ділянок, самовільно звів будівлю, частина якої знаходиться на належній йому земельній ділянці, чим перешкоджає йому у повноцінному використанні такої. На звернення позивача щодо добровільного усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відповідач належним чином не реагує. Таким чином, просив позов задовольнити.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 31 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що межі земельної ділянки позивача були визначені та встановлені на місцевості, доказів накладення земельної ділянки ОСОБА_4 на земельну ділянку позивача відсутні. Представлений позивачем акт обстеження земельної ділянки від 24 червня 2015 року не відображає зазначених обставин.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають

Судами установлено, що ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення, магазину загальною площею 268, 5 кв. м, який розташований в АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_3, видане реєстраційною службою Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області 20 березня 2015 року.

Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 9 червня 2015 року серія НАН 904624, Мельнице - Подільська селищна рада на підставі рішення позачергової сесії шостого скликання Мельнице - Подільської селищної ради від 12 травня 2015 року № 923, продала, а ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, купив земельну ділянку загальною площею 0, 0500 га в межах згідно із планом, яка знаходиться на АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Борщівського районного нотаріального округу Прокопович Л.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1087.

Спірна будівля знаходиться на земельній ділянці, яка передана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_4 рішеннями Мельнице-Подільської селищної ради від 26 квітня 2001 року № 217 та від 1 серпня 2006 року № 60 Про внесення змін у рішення сесії від 26 квітня 2001 року № 218.

Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, у справі № 2-а-3596/11 за позовом ОСОБА_3 до Мельнице - Подільської селищної ради, третя особа ОСОБА_4, про визнання протиправними рішень сільської ради, скасовано рішення вісімнадцятої сесії третього скликання Мельнице -Подільської селищної ради від 18 квітня 2001 року № 211 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_4; рішення дев'ятнадцятої сесії третього скликання Мельнице-Подільської селищної ради від 26 квітня 2001 року № 217 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_4 про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність; рішення другої сесії четвертого скликання Мельнице-Подільської селищної ради від 1 серпня 2006 року № 60 Про внесення змін у рішення сесії від 26 квітня 2001 року № 218 Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2016 року скасовано постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 21 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, суди дійшли висновку, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки рішення Мельнице-Подільської селищної ради про безоплатну передачу земельних ділянок ОСОБА_4 на даний час не скасовані, відсутні докази накладення земельних ділянок.

Проте, згідно акту обстеження земельної ділянки площею 0, 0500 га для обслуговування приміщення магазину ОСОБА_3, яка розміщена в АДРЕСА_1, складеного комісією Мельнице - Подільської селищної ради від 24 червня 2015 року, вбачається, що у результаті обстеження підтверджено факт розташування частини нерухомого майна площею 6 квадратних метрів ОСОБА_4 на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Суди дійшли висновку, що зазначений акт обстеження земельної ділянки від 24 червня 2015 року не свідчить про порушення прав ОСОБА_3

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач пред'явив негаторний позов. Цей засіб захисту свого права є вимогою власника усунути порушення у здійсненні його прав, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.

Право на такий судовий захист передбачене як ст. 16 ЦК України, так і ст. 391 цього ж Кодексу, згідно з якими власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суди не навели обґрунтованих мотивів відмови у задоволенні позову, не роз'яснили позивачу право на проведення експертизи у разі визнання акта обстеження земельної ділянки від 24 червня 2015 року таким, що не свідчить про порушення прав ОСОБА_3, таким чином, у порушення норм ст. ст. 10, 11 ЦПК України, ч. 4 ст. 129 Конституції України тим самим спір по суті не вирішили, право позивача на судовий захист, гарантований ст. ст. 55, 124 Конституції України та передбачений ст. ст. 3, 4 ЦПК України, не забезпечили, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконали.

Згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.