розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Карлівської міської ради Полтавської області про визнання права користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що їй разом з неповнолітньою донькою видано ордер та поселено в кімнату АДРЕСА_1. На даний час вказаний гуртожиток передано на баланс Карлівського виробничого управління житлово-комунального господарства, а згідно довідки останнього площа спірної кімнати складає 52,3 кв. м. Оскільки вказана в ордері площа спірної кімнати відрізняється від фактичної, ОСОБА_4 звернулася до Карлівської міської ради Полтавської області з проханням видати належний ордер, проте у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила: визнати за нею та її неповнолітньою донькою право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1; зобов'язати Карлівську міську раду Полтавської області видати ордер на вказану квартиру, загальною площею 52,3 кв. м, із зазначенням складу сім'ї.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано Карлівську міську раду Полтавської області видати ОСОБА_4 ордер на квартиру АДРЕСА_1, загальна площа якої складає 52,3 кв. м, з зазначенням складу сім'ї, а саме: доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 видано ордер на АДРЕСА_1 на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкової організації Карліівської ПГБ від 12 травня 2010 року.

Разом з тим, ОСОБА_6 на підставі протоколу адміністрації і профспілкового комітету Карлівської нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння від 05 січня 2006 року було виділено двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та видано відповідний ордер на вселення.

Вказана квартира є постійним місцем проживання ОСОБА_6, що підтверджується актом від 15 квітня 2016 року.

Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Проте, позивач не заявила клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_6

Судом також встановлено, що ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 08 червня 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Карлівської міської ради Полтавської області та ОСОБА_4 про визнання права користування спірним житловим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що рішенням місцевого суду порушено права та інтереси ОСОБА_6, якого до участі в справі залучено не було.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ