Гримич М.К., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства "Капітолій" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року,

У жовтні 2015 року Приватне підприємство "Капітолій" (далі - ПП "Капітолій") звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 7 у житловому будинку літ. А-2 по АДРЕСА_1, яке належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності від 22 лютого 1999 року, у рахунок погашення заборгованості, шляхом проведення прилюдних торгів на стадії виконавчого провадження на суму 85 969 грн 40 коп. та визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 07 березня 2006 року між ПП "Капітолій" та ОСОБА_4 було укладено договір про участь у програмі "Лідер-Плюс" (основний договір). Згідно з умовами вказаного договору ПП "Капітолій" зобов'язався вчинити від імені і за рахунок ОСОБА_4 певні юридичні дії, спрямовані на придбання ним товару, або отримання позики, а останній зобов'язувався своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати чистий внесок, за рахунок якого здійснюється оплата товару та адміністративні витрати, які йдуть на оплату послуг за організацію діяльності програми.

У відповідності до умов вказаного вище договору, 16 серпня 2007 року між сторонами був укладений договір позики з відповідним додатком № 1, за змістом якого ОСОБА_4 надано у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 100 000 грн з кінцевим терміном повернення до 15 лютого 2015 року.

На виконання умов основного договору, 14 серпня 2007 року між ними укладено додаток 3 до договору від 07 березня 2006 року. Сторони домовилися, що сплачені до отримання суми позики на виконання умов основного договору ОСОБА_4 35 чистих внесків будуть зараховані у рахунок погашення щомісячних платежів у зворотному порядку.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4, 16 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна останнім на праві власності квартира № 7 у житловому будинку літ. А-2 по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 у порушення умов договору зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 85 969 грн 40 коп. з яких: 44 444 грн 44 коп. - заборгованість за договором позики, 5 280 грн - заборгованість за основним договором, 11 626 грн 65 коп. - штраф за договором позики, 15 143 грн 11 коп. - сума інфляційних втрат, 4 475 грн 20 коп. - 3 % річних, 5 000 грн - за порушення умов договору іпотеки.

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно у житловому будинку літ. А-2 квартиру АДРЕСА_1, яке належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності від 22 лютого 1999 року, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, у рахунок погашення заборгованості у розмірі 85 969грн 40 коп. з яких: 44 444 грн 44 коп. - заборгованість за договором позики, 5 280 грн - заборгованість за основним договором, 11 626 грн 65 коп. - штраф за договором позики, 15 143 грн 11 коп. - сума інфляційних втрат, 4 475 грн 20 коп. - 3 % річних, 5 000 грн - за порушення умов договору іпотеки.

Встановлено початкову ціну предмета іпотеки у розмірі 100 000 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, в мотивувальній частині рішення замінено назви "відповідач - 1", "відповідач - 2", "відповідач - 3", "відповідач - 4", "відповідач - 5" на їх прізвища та ініціали.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 належним чином зобов'язань, покладених на нього не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка ним не погашена, тому позивач не позбавлений права задовольнити свої вимоги, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2016 року в незмінній при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року залишити без змін.