розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Рівненська районна державна нотаріальна контора, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування запису в державному реєстрі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 8 квітня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вона є землекористувачем та забудовником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1

За зазначеною адресою вона побудувала фундамент, який незаконно включений у свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2014 року, видане нотаріусом на ім'я ОСОБА_5

Враховуючи викладені обставини, просила з урахуванням уточнень усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом будівництва - фундаментом та земельною ділянкою шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2014 року, реєстраційний № 1-1080, видане на ім'я ОСОБА_5, на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1, у зв'язку із включення до складу спадщини належного їй фундаменту (літ. "Є"); скасування запису про реєстрацію права власності на даний житловий будинок за відповідачем.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 8 квітня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у користуванні та розпорядженні об'єктом будівництва - фундаментом та земельною ділянкою шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2014 року, реєстровий № 1-1080, виданого на ім'я ОСОБА_5 державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори Кутецькою В.В., на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1, у зв'язку із включенням до складу спадщини фундаменту, позначеного літерою "Є"; скасування запису від 19 грудня 2014 року № 8150711 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житлового будинку за ОСОБА_5, проведеного на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2014 року, де в описі об'єкта, включений фундамент, позначений літерою "Є".

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 1301 ЦК України, ст. 152 ЗК України, врахувавши роз'яснення п. 27 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , оцінивши докази відповідно до ст. 212 ЦПК України, з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що в свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 19 грудня 2014 року, видане на ім'я відповідача, неправомірно було включено до складу спадщини фундамент під літ. "Є", чим порушено право позивачки на користування та розпорядження даним об'єктом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору правильно врахували судові рішення, якими було встановлено порушення прав позивачки як землекористувача та забудовника земельної ділянки, які мають преюдиційне значення, а саме: постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року, якою визнано протиправним та скасовано рішення Городоцької сільської ради від 28 жовтня 2011 року № 230 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,59 га; рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 21 липня 2015 року, яким скасовані рішення про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_5 від 25 вересня 2014 року на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2,НОМЕР_3:

0164, визнано недійсними свідоцтва про право власності від 25 вересня 2014 року на вказані земельні ділянки, видані на ім'я відповідача.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, порядку збирання та надання суду.

За таких обставин, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 8 квітня 2016 року залишити без змін.