Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року,

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_7, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_8, яка проживала в квартирі АДРЕСА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана під час шлюбу її матері з ОСОБА_9 та була спільною сумісною власністю подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, який за життя склав заповіт на випадок його смерті, яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 своїй дружині ОСОБА_8 та відповідачу в рівних частках.

31 жовтня 2012 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Масюка І.Є. з заявою про відкриття спадкової справи та прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_8

В свою чергу ОСОБА_7 звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Столярчук І.В. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Оскільки, відповідач оспорює право позивача на спадщину після смерті її матері, тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд визначити, що частка померлої ОСОБА_8 у спільній сумісній власності, а саме: квартирі АДРЕСА_1 становить 1/2 частину та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину зазначеної квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року, позов задоволено.

Визначено, що частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 в праві спільної сумісної власності на квартиру № 74, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, становила 1/2 частину.

Визнано право власності за ОСОБА_6 на 1/2 частину квартиру № 74, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права та направити справу на новий розгляд.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є дочкою ОСОБА_8, якій належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, а тому вона є єдиним спадкоємцем першої черги за померлою.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 06 серпня 1969 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, який за їх життя розірвано не було. Спільних дітей у шлюбі подружжя не мало.

Відповідно до свідоцтва про народження позивач є дочкою ОСОБА_8

13 березня 1991 року ОСОБА_9, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1

18 листопада 1996 року ОСОБА_9, на випадок своєї смерті, заповів квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_8. та ОСОБА_7 в рівних частинах кожному.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_8, а наступного дня помер її чоловік ОСОБА_9

31 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Масюк І.Є. з заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_8

28 серпня 2012 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Столярчук І.В. про прийняття спадщини після смерті його рідного брата ОСОБА_9, а 13 листопада 2012 року він подав заяву до цього ж нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, дружини його брата.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (що діяла на момент придбання спірної квартири) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що квартира АДРЕСА_1 придбана під час шлюбу і є спільною власністю подружжя, а тому частка померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 становила 1/2 частину зазначеної квартири.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України, визнаючи право власності за позивачем на 1/2 частину квартиру № 74, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, не звернули уваги на наступне.

Так, за правилами ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них (ст. 1220 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, коли протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Це означає, що особи, які померли в один день, хоча і у різний час однієї календарної доби, вважаються такими, що померли одночасно, і тому не закликаються до спадкування після смерті один одного.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8, яка була дружиною ОСОБА_9, померла на один календарний день раніше ніж ОСОБА_9 то право на прийняття належної їй на праві спільної сумісної власності подружжя 1/2 частини квартири № 74, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 переходить до її спадкоємців, тобто доньки та чоловіка.

Допущені судами при вирішені цієї справи неправильні застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.