розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт", про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальній громаді, за касаційною скаргою представника Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області - Сорокопуди АндріяОлександровича - на ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року,

У липні 2015 року Лісоводська сільська рада Городоцького району Хмельницької області звернулася до суду із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі - майнового комплексу Державного підприємства "Лісоводський консервник" (далі - майновий комплекс ДП "Лісоводський консервник"), розташованого по АДРЕСА_1, у власність територіальній громаді.

Під час розгляду справи суд залучив у якості заінтересованої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімадекс-Термопласт" (далі - ТОВ "Сімадекс-Термопласт").

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року, заяву Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області залишено без розгляду на підставі ч. 6 ст. 235 ЦПК України.

У касаційній скарзі представник Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області - Сорокопуда А. О. - просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 234 ЦПК України справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність суд розглядає в порядку окремого провадження.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2013 року майновий комплекс ДП "Лісоводський консервник" по АДРЕСА_1 взято на облік безхазяйного нерухомого майна № 593. Лісоводською сільською радою Городоцького району Хмельницької області подано оголошення в районну газету "Городоцький вісник" про взяття на облік цього майна як безхазяйного.

Заінтересована особа ТОВ "Сімадекс-Термопласт", звертаючись до суду з заявою, стверджувала, що вказаний майновий комплекс належить їй на праві власності, посилаючись на договір купівлі-продажу від 27 листопада 2006 року, біржову угоду купівлі-продажу майна від 27 листопада 2006 року, протокол № 5 проведення біржових торгів (аукціону) на товарній біржі "Подільська" від 27 листопада 2006 року, додаток № 1 до договору купівлі-продажу від 27 листопада 2006 року, акт прийому-передачі з додатком № 1, додаток № 2, платіжне доручення № 889 від 23 листопада 2006 року, платіжне доручення № 917 від 30 листопада 2006 року (а.с. 30-39).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (v0005700-95) визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішення спору про право.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що при розгляді вказаної справи в порядку окремого провадження має місце спір про право власності заявника на майновий комплекс ДП "Лісоводський консервник", який повинен розглядатися в порядку позовного провадження, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, підстав для їхзміни або скасування не встановлено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області - Сорокопуди АндріяОлександровича відхилити.

Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.