розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до військової частини А 1262 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою військової частини А 1262 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з позовом, який в процесі розгляду уточнила, та просила поновити її на посаді завідувача бібліотекою клубу військової частини А1262, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, виплатити грошову компенсацію у зв'язку з незаконним позбавленням її 50 % доплати за підтримку постійної бойової готовності військ за серпень 2015 року та стягнути моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Посилалася на те, що з 01 січня 2014 року працювала на посаді завідувача бібліотекою клубу військової частини, в серпні 2015 року військова частина була реорганізована з полку у батальйон зі збереженням її функціональних завдань та номера частини, відбулося часткове скорочення особового складу, однак її посада залишилася. Проте, ця посада не була їй запропонована та наказом командира військової частини від 28 серпня 2015 року її звільнено за п. 1 cт. 40 КЗпП України (322-08) у зв'язку з реорганізацією. При проведенні розрахунку при звільненні їй не було виплачено надбавку у розмірі 50% від посадового окладу за підтримку бойової готовності, що призвело до зменшення середнього заробітку та розміру вихідної допомоги, незаконне звільнення завдало моральних страждань.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідувача бібліотекою клубу військової частини А1262. Стягнуто з військової частини А1262 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2015 року по 17 лютого 2016 року в сумі 611 грн (сума зазначена без відрахування податків та обов'язкових платежів). В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з військової частини А1262 в дохід держави судовий збір в сумі 1 102,40 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2016 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

У касаційній скарзі командир військової частини А 1262 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив із того що звільнення позивача є незаконним, оскільки матеріали справи свідчать про недотримання відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП України, а зазначені обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової доплати за підтримку постійної бойової готовності та відшкодування моральної шкоди в апеляційній інстанції не оскаржувалося, та не переглядалося, а тому судом касаційної інстанції на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з військовою частиною А1262 з 01 квітня 2014 року, працюючи на посаді завідувача бібліотекою клубу (а. с. 7-10).

Наказом від 02 червня 2015 року № 162 по військовій частині А1262 смт. Гуйва на підставі вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штату збройних сил України від 26 травня 2015 року № Д-322/1/17дск "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2015 році", директиви командувача оперативного командування "Північ" від 27 травня 2015 року № Д-42дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування "Північ" позивача було попереджено про можливе звільнення у зв'язку із скороченням штатів, зарахування в розпорядження відповідних командирів та начальників та призначення на посади до іншої військової частини оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України в серпні 2015 року у разі скорочення посад, які вони займають (а. с. 20).

Згідно довідки від 21 листопада 2015 року № 3284 т.в.о. начальника військової частини зазначено, що директива про проведення організаційних (організаційно-штатних) заходів - це обов'язковий до керівництва і здійснення акт вищого військового командування, який визначає порядок реалізації рішень Верховної Ради України, Президента, Кабміну, Міністерства Оборони та начальника Генерального штабу ЗС України шляхом проведення організаційних(організаційно-штатних) заходів. До організаційних (організаційно-штатних) заходів відносяться заходи щодо формування (створення), розформування (ліквідації), переведення на інший штат, передислокація, переміщення, внесення змін до штату, переведення на інший штатний розпис, перейменування тощо (а. с. 38).

Наказом командира військової частини А1262 від 12 серпня 2015 року № 229 про введення в дію штату військової частини та переформування окремого полку радіоелектронної боротьби в окремий батальйон введено в дію штат № 18/047 окремого батальйону радіоелектронної боротьби військової частини А1262 з 12 серпня 2015 року, вирішено переформування окремого полку радіоелектронної боротьби у окремий батальйон провести до 31 серпня 2015 року (а. с. 36- 37).

Згідно наказу від 28 серпня 2015 року № 171 по військовій частині А1262 (по строковій частині) ОСОБА_3 звільнена з посади завідувача бібліотекою клубу у зв'язку з реорганізацією військової частини, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 4).

У матеріалах справи наявні копії книг штатно-посадового обліку особового складу військової частини А1262 за період з 06 квітня 2015 року по 28 серпня 2015 року та штатно- посадового обліку особового складу з 28 серпня 2015 року (а. с. 39-51, 52-64).

Як вбачається із штатно-посадового обліку військової частини за квітень-серпень 2015 року (до реорганізації) в ньому було передбачено дві посади працівників клубу: начальник клубу та завідувач бібліотекою (а. с. 50, зворот). У новому штатному розкладі передбачено три посади працівників клубу: начальник клубу, водій-кіномеханік та завідувач бібліотекою (а. с. 63, зворот).

Судом встановлено, що скорочення штату не відбулося, посада завідувача бібліотекою клубу збережена у новому штатному розкладі військової частини.

З матеріалів справи вбачається, що разом із попередженням про наступне звільнення позивачці не було запропоновано іншої роботи, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України обов'язком роботодавця є запропонувати працівнику іншу роботу на цьому ж підприємстві, перевестись на іншу роботу, і, в свою чергу, лише правом останнього є прийняття таких пропозицій.

Разом з тим, зазначені порушення трудового законодавства керівництвом військової частини А1262 були також встановлені перевіркою Житомирського зонального відділу військової служби, зокрема зазначено, що командиром військової частини не було запропоновано ОСОБА_3 посаду завідуючої бібліотекою клубу у окремому батальйоні, яка передбачена штатом та могла бути зайнята цивільним працівником, що мало наслідком безпідставне її звільнення (а. с. 15-16).

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення працівника на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Відповідно до п. 32 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасової непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшли правильного висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що відбулася ліквідація військової частини А1262, а не її реорганізація. Крім того, суди дійшли правильного висновку про те, що звільнення позивача є незаконним, оскільки матеріали справи свідчать про недотримання відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП України, а тому ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді завідувача бібліотекою клубу військової частини А1262 смт. Гуйва. Разом з тим, з урахуванням вищевказаних положень закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме з 29 серпня 2015 року по день ухвалення судового рішення, тобто до 17 лютого 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу військової частини А 1262 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2016 року залишити без змін.