розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року,

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 27 червня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 15 000 грн, а ОСОБА_3 зобов'язувалась повернути кредит та відсотки за користування кредитними коштами до 27 червня 2010 року.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори поруки.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року у розмірі 13 669 грн 44 коп.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань за вказаним вище договором належним чином, позивач, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за період з 16 липня 2009 року по 16 червня 2015 року у розмірі 34 541 грн 80 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором за період з 16 липня 2009 року по 16 червня 2015 року у розмірі 34 541 грн 80 коп., яка складається з: заборгованості по процентах - 32 658 грн 86 коп.; штрафу (фіксованої частини) - 250 грн; штрафу (процентної складової) - 1 632 грн 94 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором за період з 16 липня 2009 року по 16 червня 2015 року у розмірі 34 541 грн 80 коп., яка складається з: заборгованості по процентах - 32 658 грн 86 коп.; штрафу (фіксованої частини) - 250 грн; штрафу (процентної складової) - 1 632 грн 94 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором за період з 16 липня 2009 року по 16 червня 2015 року у розмірі 34 541 грн 80 коп., яка складається з: заборгованості по процентах - 32 658 грн 86 коп.; штрафу (фіксованої частини) - 250 грн; штрафу (процентної складової) - 1 632 грн 94 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії кредитного договору закінчився, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2010 року заборгованість вже стягнута, а нарахування відсотків, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачена.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що закінчення строку дії кредитного договору та наявність судового рішення про задоволення вимог банку, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, тому дійшов висновку про стягнення заборгованості в солідарному порядку з позичальника та з кожного поручителя, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки,окремо.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними та відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що 27 червня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 15 000 грн, а ОСОБА_3 зобов'язувалась повернути кредит та відсотки за користування кредитними коштами в строки та у порядку, встановлених кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами цього ж дня між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договори поруки.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції від 13 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження за вказаним рішенням суду, проте на даний час рішення не виконане.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у період з 16 липня 2009 року по 16 червня 2015 року банком нарахована заборгованість у розмірі 34 541 грн 80 коп., яка складається з наступного: 32 658 грн 86 коп. - заборгованість за відсотками, 250 грн штраф (фіксована частина), 1 632 грн 94 коп. - штраф (процентна складова).

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 та від 21 вересня 2016 року № 6-2631цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів на користь банку заборгованості за процентами та штрафів, передбачених кредитним договором, до часу фактичного виконання рішення суду.

Перевіривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про їх відхилення та залишення без змін рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року, оскільки рішення суду законне та обґрунтоване, а доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ