Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Гримич М.К., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня 2016 року,

У серпні 2015 року Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - УПФ України у м. Хмельницькому) звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути ОСОБА_3

57 746,69 грн, як зайво сплачених, внаслідок недобросовісності відповідачки, оскільки при призначенні та виплаті пенсії за втратою годувальника на неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, вона одночасно отримувала допомогу як одинока мати на цю ж доньку, тільки за прізвищем ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Про зазначене позивачу стало відомо, тільки із листа Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 5 лютого 2013 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь УПФ України у м. Хмельницькому надмірно виплачені кошти в сумі 57 746,69 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що грошові кошти, набуті відповідачем, є пенсією, призначення та виплата якої проведені внаслідок недобросовісності з боку набувача ОСОБА_3, а відтак на підставі ст. 1215 ЦК України зазначені грошові кошти підлягають поверненню.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 16 червня 2006 року ОСОБА_3 звернулася до

УПФ України в м. Хмельницькому з заявою про призначення пенсії за втратою годувальника на одного утриманця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Годувальник - батько дочки, ОСОБА_6, помер

ІНФОРМАЦІЯ_3.

Протоколом від 30 червня 2006 року ОСОБА_3 призначена та виплачувалась пенсія за втратою годувальника на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 4 травня 2006 року по 30 листопада 2013 року.

Згідно з довідкою УПФ України в м. Хмельницькому від 12 травня 2014 року за період з 4 травня 2006 року по 30 листопада 2013 року

ОСОБА_3 виплачено пенсію за втратою годувальника на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, в розмірі 57 746,69 грн.

Відповідно до листа Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради від 15 лютого 2013 року ОСОБА_3 перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради з листопада 1995 року як одержувач допомоги як одинока мати, та отримувала допомогу як одинока мати на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення донькою повноліття.

За положеннями ст. 18-1 Закону України "Про державну допомогу сім-'ям з дітьми" право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.

Пред'являючи позов, УПФ України у м. Хмельницькому посилалось на те, що переплата пенсії ОСОБА_3 склалась виключно в зв'язку із неповідомленням позивача про її перебування на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради як одинока мати, та отримання допомогу, як одинока мати.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Судами встановлено, що підставою для призначення ОСОБА_3 допомоги як одинока матір було свідоцтво про народження дочки

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, серія даного свідоцтва НОМЕР_1, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 зроблено відповідний запис за № 2611. Допомога як одинокій матері призначалася за наявності довідки відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Хмельницькому, з якої вбачається, що запис про батька дитини зроблено за вказівкою матері відповідно до ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР. ОСОБА_3 допомогу як одинока мати отримувала на доньку ОСОБА_5, до досягнення останньою повноліття.

Підставою для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника стали свідоцтво про смерть ОСОБА_6 та свідоцтво про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому батьком дитини зазначено ОСОБА_6 В свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 зроблено посилання на актовий запис № 2611 від ІНФОРМАЦІЯ_2, серія даного свідоцтва НОМЕР_1.

Згідно із випискою з актового запису про народження ОСОБА_4, 14 листопада 1995 року, батьком якої є ОСОБА_6, матір'ю ОСОБА_3 у архіві відділу не виявлено. В архіві відділу міститься актовий запис про зміну імені від 4 вересня 2012 року на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після досягнення шістнадцяти років змінила прізвище з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_6".

Вирішуючи спір, суд вважав доведеним факт підроблення свідоцтва про народження ОСОБА_4, разом із тим у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не встановив, якими доказами це підтверджено.

Посилання суду на внесення відомостей до ЄРДР про факт скоєння злочину відносно УПФ з боку ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України не є належним доказом у розумінні ст. 61 ЦПК України.

Тобто висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, беручи до уваги наданий позивачем розрахунок надмірно виплачені кошти та покладаючи на ОСОБА_3 обов'язок по поверненню 57 746,69 грн, суди належним чином не перевірили наданий позивачем розрахунок за період з травня 2006 року по листопад 2013 року, не з'ясували, чи була припинена виплата такої пенсії у зв'язку з повідомленням про перебування ОСОБА_3 на обліку як одинока мати, та отримання нею допомогу, як одинока мати після лютого 2015 року.

Враховуючи те, що встановлення фактичних обставин, які мають важливе значення для вирішення справи по суті, до повноважень суду касаційної інстанції не відноситься, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.