розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу "Столичний" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, за касаційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу "Столичний" на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року,

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Столичний" (далі - ЖБК "Столичний") про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 01 грудня 2008 року його зараховано на посаду бухгалтера у ЖБК "Столичний", із посадовим окладом 1 221 грн щомісяця згідно із штатним розписом. При цьому, 10 серпня 2012 року головою правління ЖБК "Столичний" видано наказ про виплату премії позивачу на суму 13 508 грн 54 коп.

Однак, з грудня 2008 року позивач не отримує заробітної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати, тому ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену, заробітну плату за період з грудня 2008 року по серпень 2012 року у сумі 68 451 грн 54 коп. без вирахування податків і обов'язкових платежів та провести індексацію заробітної плати.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 березня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ЖБК "Столичний" на користь ОСОБА_2 нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з грудня 2008 року по серпень 2012 року включно у сумі 68 451 грн 54 коп. без вирахування податків і обов'язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення суду у межах стягнення з ЖБК "Столичний" на користь ОСОБА_2 нараховану, але невиплачену заробітну плату за один місяць у розмірі 1 221 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ЖБК "Столичний" порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 01 грудня 2008 року ОСОБА_2 зараховано до ЖБК "Столичний" на посаду бухгалтера, що підтверджується копією наказу від 01 грудня 2008 року № б/н.

Відповідно до копії наказу від 30 вересня 2013 року № 1/30 ОСОБА_2 звільнено із займаної посади бухгалтера у ЖБК "Столичний" з 30 вересня 2013 року, за підробку бухгалтерсько-фінансових документів відповідача згідно із ч. 2 ст. 41 КЗпП України.

Згідно із копією наказу від 10 серпня 2012 року № 07 ОСОБА_2 премійовано у серпні 2012 року за добросовісне виконання своїх службових обов'язків та проведення розрахунків за житлово-комунальні послуги за період з січня по листопад 2008 року з розрахунку один посадовий оклад у місяць, що становить 13 508 грн 54 коп.

Відповідно до Індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_2 форма ОК-5 від 03 серпня 2012 року останньому за період з грудня 2008 року по серпень 2012 року з джерела отримання по коду 23377813 ЖБК "Столичний" нараховувались певні суми заробітку, а саме: за грудень 2008 року - 1 200 грн, за січень 2009 року - 1 240 грн, з лютого 2009 року по липень 2012 року включно - 1 221 грн щомісячно, за березень - травень 2011 року одноразова виплата у сумі 3 663 грн здійснена у березні 2011 року, за серпень 2012 року - 14 729 грн 54 коп.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно дост. 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ізч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження обставин, на які він посилався, заперечуючи проти позову, а саме: не знайшли свого підтвердження належними доказами обставини про підробку ОСОБА_2 документів про заборгованість по заробітній платі, незаконного втручання позивачем в електронну податкову звітність, фальсифікацію ним наказу кооперативу від 10 серпня 2012 року № 07.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем не надано жодних доказів про виплату заробітної плати ОСОБА_2 за період з грудня 2008 року по серпень 2012 року, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати за вказаний період.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їхзміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.