головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євтушенко О.І., Кадєтової О.В., Карпенко С.О., Мостової Г.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення суми страхового відшкодування, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 липня 2013 року він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого отримав перелом чотирьох ребер, перелом правої руки, тріщини колінних чашечок, закриту черепно-мозкову травму, множинні забійні рани. Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована в ПрАТ "СК "Галицька". Позивач звертався із заявою до страхової компанії про здійснення виплати страхового відшкодування за даним страховим випадком та надав всі наявні і необхідні документи, що підтверджують понесені витрати та спричинену моральну шкоду.

11 січня 2014 року позивач подав до відповідача заяву про уточнення суми страхового відшкодування і надав документи, що підтверджують понесені збитки та моральну шкоду. Загальна сума страхового відшкодування за даним страховим випадком становить 112 017,60 грн.

05 травня 2014 року відповідачем надіслано грошовий переказ - страхове відшкодування в сумі 19 258,46 грн, з яких при отриманні цього страхового відшкодування знято один процент в сумі 192,59 грн. Після отримання цієї суми страхового відшкодування позивач направив ПрАТ "СК "Галицька" претензію про виплату всієї суми страховки, яка залишена відповідачем без задоволення.

На підставі наведеного та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 68 169,31 грн, з яких: 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 63 169,31 грн - матеріальні витрати (45 957,65 грн - відшкодування витрат понесених в зв'язку з перебуванням на лікуванні як приватному підприємцю, 32 000,00 грн - вартість знищеного автомобіля та газової установки, 1 800,00 грн - витрати на оплату евакуатора для доставки пошкодженого автомобіля з місця ДТП до місця зберігання, 2 055,10 грн - витрати, пов'язані з лікуванням та доставкою до лікувального закладу, 615,02 грн - витрати, пов'язані з проведенням медичних консультацій.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем правомірно нараховано та виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 19 248,46 грн. Позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в більшому розмірі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13 липня 2013 року на автодорозі М-11 Львів-Шегині мала місце ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7

Вироком Мостиського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На момент ДТП ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ТР-ТРАНС".

ЗгідноПолісу № АС/3088887 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів від 17 червня 2013 року цивільно-правова відповідальність ТОВ "ТР-ТРАНС" була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн, життю та здоров'ю потерпілого - 100 000,00 грн.

15 липня 2013 року ТОВ "ТР-ТРАНС" повідомило ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" про страховий випадок, що стався 13 липня 2013 року.

Судом також встановлено, що внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб позивача ОСОБА_6 і він зазнав значних травм та перебував на лікуванні 77 днів, що підтверджується копіями листків непрацездатності.

Згідно виписки з рахунку позивача від 05 травня 2014 року, ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" 30 квітня 2014 року виплатило ОСОБА_6 19 248,46 грн страхового відшкодування.

Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною. Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній, до настання страхового випадку календарний рік, та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

У порушення ст. ст. 10, 11, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не врахував зміст заявлених ОСОБА_6 позовних вимог, не уточнив їх та не вжив передбачених законом заходів для правильного вирішення спору, оскільки як вбачається з позовної заяви та уточнень до неї, позивачем було заявлено вимоги про відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим (ст. 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") та відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого (ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині про відшкодування витрат, понесених на послуги евакуатора в сумі 1 800,00 грн, суд першої інстанції зазначили, що договір про надання транспортних послуг від 08 жовтня 2013 року та акт виконаних робіт є неналежними доказами, разом з тим, належної оцінки даним доказам судом надано не було, підстав для визнання їх неналежними не наведено.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України вказані порушення суду першої інстанції не усунув; належним чином доводи апеляційної скарги не перевірив, а тому дійшов до передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, допущені судами, при вирішені цієї справи, порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 355 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2015 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.