розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства "ЗІС", третя особа - відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним, за касаційною скаргою Приватного підприємства "ЗІС" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона є власником земельних ділянок, які розташовані на території Петрашівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, і які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується відповідними державними актами. В січні 2015 року їй стало відомо, що існують зміни (доповнення) до договорів оренди землі, укладених нібито між нею та Приватним підприємством "ЗІС" (далі - ПП "ЗІС"), відповідно до яких відповідач продовжив право користування земельною ділянкою строком на 15 років.

Враховуючи, що дані зміни (доповнення) до договорів оренди землі вона не підписувала, нікого не уповноважувала це зробити, просить визнати дані зміни (доповнення) до договорів оренди землі недійсними.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсними зміни (доповнення) до договору оренди землі, зареєстрованого 09 серпня 2006 року за № 040685000216, укладені 07 травня 2010 року між ПП "ЗІС" та ОСОБА_4, зареєстровані Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2010 року № НОМЕР_6.

Визнано недійсними зміни (доповнення) до договору оренди землі, зареєстрованого 09 серпня 2006 року за № 040685000217, укладені 07 травня 2010 року між ПП "ЗІС" та ОСОБА_4, зареєстровані Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2010 року № НОМЕР_5.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ПП "ЗІС" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є власником земельних ділянок відповідно до державних актів на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 16 березня 2005 року та серії НОМЕР_2 від 16 березня 2005 року.

19 квітня 2006 року між позивачем та ПП "ЗІС" с. Війтівка Бершадського району укладені договори оренди землі № 200 та 201, щодо цих земельних ділянок строком на 10 років. Вказані договори були зареєстровані в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 09 серпня 2006 року за № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

07 травня 2010 року змінами (доповненнями) до договору оренди до вказаних договорів було внесено зміни в частині строку дії договору, де змінено строк дії договору до 2025 року та змінено розмір орендної плати. Вказані зміни зареєстровані у Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 12 травня 2010 року за № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 25 січня 2016 року № 131/тдд в оспорюваних змінах (доповненях) до договорів оренди землі в примірниках, наданих відділом Держземагенства у Теплицькому районі в графі "Реквізити" підпис орендодавця вірогідно виконано не ОСОБА_4, а іншою особою. Ознак навмисно зміненого почерку в підписах від імені ОСОБА_4 на змінах (доповненнях) до договорів оренди землі в примірниках, наданих відділом Держземагенства у Теплицькому районі, не виявлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_4 не довела відсутності свого волевиявлення на встановлення її цивільних прав та обов'язків щодо укладення змін (доповнень) до договорів оренди землі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, приймаючи до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи, лист, який був адресований ОСОБА_4 від директора ПП "ЗІС" від 15 березня 2016 року № 43/2016, показання свідка ОСОБА_5, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорювані зміни (доповнення) до договорів оренди були укладені з порушенням вимог діючого законодавства щодо наявності вільного волевиявлення позивача на укладення правочину, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ