Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 на підставі розпорядження відкритого акціонерного товариства "Трест Київспецбуд" (далі - ВАТ "Трест Київспецбуд") від 24 грудня 1998 року № 5/98 надано право на користування кімнатою АДРЕСА_2 На підставі спільного рішення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та ВАТ "Трест Київміськбуд" йому видано ордер від 3 липня 2002 року № 5 на право заняття жилого приміщення в сімейному гуртожитку для тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 Зазначений гуртожиток перебуває у комунальній власності та знаходиться під управлінням Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

Позивачі зазначали, що вони з 26 березня 2014 року перебувають на квартирному обліку в Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації. 13 жовтня 2014 року комунальне підприємство "Голосіївжитлосервіс" звернулося до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з клопотанням про видачу ОСОБА_4 як працівнику підприємства ордеру на кімнати НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1, в які вони вселились з дозволу адміністрації підприємства, однак у видачі ордеру було відмовлено.

Проте позивачі вважали підстави їх вселення в кімнати НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 законними,оскільки вони безперервно і відкрито користуються зазначеними приміщеннями, сплачують за їх користування, а відмова відповідача у видачі ордеру є незаконною.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд визнати за ними право користування кімнатами НОМЕР_1 квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію видати ордер на зазначеніжилі приміщення.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, та ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що повторно видача ордеру на жиле приміщення - кімнату № 12 (раніше кімната № 41) квартири АДРЕСА_1, не відповідає положенням ст. 58 ЖК УРСР, а рішення про виділення у користування кімнатою № 13 квартири АДРЕСА_1 ні колишнім власником будинку - ПАТ ХК "Київміськбуд", ні Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією після передачі будинку у комунальну власність не приймалось.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.