Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Гримич М.К., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення та стягнення неустойки, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2016 року,-

У липні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом, в якому просили виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнути із ОСОБА_7 на їх користь суму неустойки у розмірі 20 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 05 грудня 2014 року між ними та ОСОБА_6 було укладено два договори про задоволення вимог іпотекодержателів, згідно умов яких остання передала у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вартістю і на умовах, визначених цими договорами, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку площею 0,0785 га за адресою: АДРЕСА_1 Позивачі зазначили, що об'єкти нерухомості зареєстровані на їх ім'я та знаходяться у їх спільній приватній власності. 01 березня 2015 року між ними та ОСОБА_7 було укладено договір оренди житлового будинку із земельною ділянкою за зазначеною адресою, на підставі якого останній разом з членами своєї сім'ї - ОСОБА_6 та ОСОБА_8, проживали в цьому будинку. Оскільки строк дії договору оренди закінчився, а відповідачі на їх вимогу відмовляються звільняти займаний ними житловий будинок, звернулися з вищевказаним позовом до суду.

Повторним заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2016 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в сумі 20000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_8, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателів, укладених 05 грудня 2014 року між позивачами та ОСОБА_6, посвідчених приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, позивачам на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0785 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-13,14-19).

У подальшому, 01 березня 2015 року між позивачами та ОСОБА_7 було укладено договір оренди даного житлового будинку із земельною ділянкою строком до 01 червня 2015 року (а.с.20-22).

Після спливу строку дії договору оренди, який не був пролонгований, орендар, разом з членами своєї сім'ї, всупереч повідомленням зі сторони орендодавців, якими було вказано на те, що строк дії договору оренди закінчився, житловий будинок не звільнили (а.с.26-27).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючі позовні вимоги, виходив із того, що відповідачі вселились в спірне жиле приміщення та проживали в ньому на підставі договору оренди, строк дії якого закінчився, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для виселення відповідачів з житлового будинку, відповідно до визначених положень укладеного договору оренди та вимог закону. При цьому, суд правомірного вирішив стягнути з відповідачів неустойку у розмірі подвійної плати за користування житловим будинком за час прострочення договору.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі представником ОСОБА_8, були предметом перевірки апеляційним судом та обґрунтовано відхилені.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.