розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Криничненська сільська рада Болградського району Одеської області, Відділ Держгеокадастру в Болградському районі Одеської області, Відділ надання адміністративних послуг Болградської районної державної адміністрації Одеської області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що за договором купівлі-продажу від 08 вересня 1990 року він придбав житловий будинок АДРЕСА_2.

Рішенням виконкому Криничненської сільської ради № 44 від 29 вересня 2006 року, відповідно до рішення Криничненської сільської ради № 28 від 03 квітня 1997 року, за належним йому житловим будинком була закріплена земельна ділянка, площею - 0, 25 га.

02 квітня 2007 року Криничненською сільською радою йому було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок. У квітні 2015 року з'ясувалося, що частина земельної ділянки біля його будинку на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_3 При розроблені технічної документації та оформленні державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 не було у встановленому порядку погоджено з ним межі суміжних земельних ділянок. Межі суміжних земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлювалися, в результаті чого ОСОБА_3 незаконно передано у власність земельну ділянку, площею 558, 56 кв. м.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд поновити строк позовної давності для звернення до суду та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться у власності ОСОБА_3 за кадастровим НОМЕР_1 у АДРЕСА_1

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 12 лютого 2016 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду із зазначеним позовом. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею - 0,1473 га., яка належить ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 21 червня 2010 року, кадастровий НОМЕР_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08 вересня 1990 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_2.

Рішенням Криничненської сільської ради № 28 від 03 квітня 1997 року мешканцям с. Коса Болградського району Одеської області було передано у приватну власність 147 присадибні земельні ділянки, загальною площею - 31, 36 га.

29 вересня 2006 року виконком Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області прийняв рішення № 44 про оформлення права власності за домоволодінням АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 Одночасно у цьому рішенні вказується, що згідно з рішенням сесії Криничненськї сільської ради № 28 від 03 квітня 1997 року за домоволодінням АДРЕСА_2 закріплено земельну ділянку площею 0,25 га.

02 квітня 2007 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок.

Відповідно до витягу з рішення 18-ої сесії V скликання Криничненської сільської ради № 176-V від 09 липня 2008 року прийнято рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку та її передачу у приватну власність гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка), загальною площею 0,1473 га. за адресою: АДРЕСА_1.

21 червня 2010 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, загальною площею 0, 1473 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1. Акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011051801818.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 зазначав, що при оформлені державного акту на землю відповідачу у порушення вимог цивільного законодавства дозвільними установами не було погоджено межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, у тому числі із ним межі земельної ділянки не встановлювалися, чим незаконного оформлено частку земельної ділянки площею 558, 56 кв.м., яка знаходиться у його користуванні, тому вважав, що скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі вищезазначеного державного акту в повній мірі призведе до відновлення порушеного права на користування спірної земельної ділянки.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені випадки скасування записів до державного реєстру прав, зокрема, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до його відновлення, оскільки за наявності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та державного акту про право власності на земельну ділянку скасування державної реєстрації земельної ділянки є неможливим. Разом з тим, ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду із захистом свого порушеного права, обравши встановлений законом спосіб захисту.

Доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ