Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2016 року,

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом який обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 15 жовтня 2007 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. В період дії вказаного кредитного договору відповідач не дотримувався його умов, внаслідок чого, станом на 30 липня 2014 року в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9 839 грн 66 коп., з яких: 299 грн 96 коп. - заборгованість за кредитом; 8 594 грн 95 коп. - заборгованість по процентами за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина), 444 грн 75 коп. - штраф (процентна складова). Пунктом 9.12 умов та правил надання банківських послуг кредитного договору передбачено, що договір діє протягом дванадцяти місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 9 839 грн 66 коп., а також судові витрати з судового збору в розмірі 243 грн 60 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

У липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ПАТ КБ "ПриватБанк" подано касаційну скаргу на вказані судові рішення.

За результатами автоматичного розподілу справ між суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2016 року вказану касаційну скаргу призначено судді-доповідачу ОСОБА_5

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 від 20 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Розпорядженням керівника апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2016 року № 376/0/32-16 призначено повторний автоматичний розподіл справ у зв'язку з відставкою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_5 у відповідності до Постанови Верховної Ради України № 1600-VIII від 22 вересня 2016 року "Про звільнення суддів" (1600-19) , у результаті чого 10 листопада 2016 року вказану касаційну скаргу передано судді-доповідачу Ступак О.В.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанції встановлено, що 15 жовтня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 3.1 умов та правил надання банківських послуг кредитного договору передбачено, що для надання послуг банк відкриває клієнту карткові рахунки, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений в заяві та в пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк заключають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, вказана в розділі "Відмітки Банку".

Відповідно до заяви ОСОБА_4 йому видано платіжну карту НОМЕР_1 типу "Visa Gold" основна, вид карти: особиста, валюта - гривня, строк дії - 2 роки.

Відповідно до цієї ж заяви ОСОБА_4 отримав платіжну карту та ПІН-код 23 жовтня 2007 року строком на 2 роки, тобто до 2009 року.

ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому станом на 30 липня 2014 року в нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 9 839 грн 66 коп.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що останній платіж здійснений відповідачем був 11 липня 2011 року.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із того, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права з пропуском трирічного строку позовної давності, що є підставою згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України для відмови у задоволенні позову.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.