розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що наказом ректора державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" від 18серпня 2014 року № 576-о її, кандидата медичних наук, доцента кафедри фтизіатрії звільнено з 31 серпня 2014 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Розрахунокпри звільненні з нею проведений не був.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2015 року встановлено, що розмір її заробітку за один робочий день становить 298 грн 05 коп.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 15червня 2015 року до 30 червня 2015 року включно в розмірі 3 576 грн 60 коп., з 7жовтня 2015 року до 30 грудня 2015 року включно в розмірі 17 883грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" на користь ОСОБА_4середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 червня 2015 року до 30 червня 2015 року в розмірі 3 576 грн 60 коп., за період з 7 жовтня 2015 року до 30 грудня 2015 року в розмірі 17 883 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір стягнутого з державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 червня 2015 року до 30 червня 2015 року до 500 грн, за період з 7 жовтня 2015 року до 30 грудня 2015 року до 1 500 грн. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішенняапеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_4, застосовуючи положення ст. 117 КЗпП України та враховуючи принцип співмірності й істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що наявні фактичні й правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 23 грудня 2015 року № 6-837цс15, від 27 квітня 2016 року № 6-113цс16, від 6 липня 2016 року № 6-1207цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ