розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" про витребування земельної ділянки із незаконного користування, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 02 січня 2011 року між нею та Приватним сільськогосподарським підприємством "Надія", яке в подальшому внаслідок злиття реорганізовано в Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" (далі - ТОВ "Агрофірма "Аршиця"), було укладено договір оренди землі, предметом якого є земельні ділянки, що належать їй на підставі державних актів на право приватної власності на землю, площею 2,75 га кожна, терміном на 5 років.

Зазначала, що 10 липня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, відповідно до умов якої земельну ділянку сільськогосподарського товарного виробництва площею 2,75 га, кадастровий номер НОМЕР_1, нею було передано в оренду до 2027 року, тоді як земельна ділянка площею 2, 75 га, кадастровий номер НОМЕР_2, орендарем використовувалась відповідно до договору оренди землі від 02 січня 2011 року.

У січні 2016 року вона звернулась до ТОВ "Агрофірма "Аршиця" про повернення земельної ділянки площею 2,75 га, кадастровий номер НОМЕР_2, у зв'язку з закінченням строку договору оренди, проте відповідач відмовив їй у поверненні земельної ділянки, мотивуючи це тим, що термін дії договору оренди закінчується 25 червня 2017 року, тобто через п'ять років з моменту державної реєстрації договору оренди землі, яка була здійснена 25 червня 2012 року.

Посилаючись на наведене, просила суд витребувати у ТОВ "Агрофірма "Аршиця" із незаконного користування земельну ділянку розміром 2, 75 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в адміністративних межах Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, та передати їй вказану земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року, залишеним без зімну ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року, позов задоволено.

Витребувано у ТОВ "Агрофірма "Аршиця" із незаконного користування земельну ділянку, що належать ОСОБА_4 на праві приватної власності, розміром 2,75 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в адміністративних межах Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, та передано її ОСОБА_4 у встановленому законом порядку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Аршиця" просить скасуватиоскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що сторони узгодили свої права і обов'язки в момент підписання договору оренди землі - 02 січня 2011 року, строк дії договору розпочався саме з цієї дати, при цьому момент його державної реєстрації не впливає на момент, з якого договір починає діяти.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 06 березня 2013 року у справі № 6-5ц13 та від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13.

З огляду на вказані обставини, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Аршиця" відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 11 липня 2016 року залишити без змін.