розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення заборгованості.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_4

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 13 листопада 2013 року ОСОБА_3, останній прийняв спадщину, яка складається з банківських вкладів, розміщених на рахунках у ПАТ КБ "ПриватБанк".

Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути суми вкладів та нараховані проценти, позивач просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь депозитний вклад у сумі 80 000 грн, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому у відділенні № 193 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"; депозитний вклад у сумі 815,21 доларів США, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_3, відкритому у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"; депозитний вклад у сумі 13 123,48 доларів США, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_2, відкритому у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк".

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року, ОСОБА_3 у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які вказують про наявність грошових коштів на відповідних банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім'я батька позивача, а відповідач не підтвердив та не спростував факт наявності невиконаних перед позивачем грошових зобов'язань за цими договорами.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна, зважаючи на наступне.

Судами встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 у порядку спадкування після батька ОСОБА_4 належать грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, зокрема: депозитний вклад у сумі 8 000 грн з відповідними процентами, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому у відділенні № 193 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно умов договору SAMDN25000726882922 від 3 липня 2012 року; депозитний вклад у сумі 815,21 доларів США з відповідними процентами, що знаходиться на картковому рахунку № НОМЕР_3, відкритому 19 вересня 2012 року у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк"; депозитний вклад у сумі 13 123,48 доларів США з відповідними процентами, що знаходиться на рахунку № НОМЕР_2, відкритому у відділенні № 161 Кримського РУ ПАТ КБ "ПриватБанк", згідно умов договору SAMDN25000734458813 від 10 квітня 2013 року.

Частина друга ст. 1228 ЦК України відносить до складу спадщини право на вклад незалежно від способу розпорядження ним.

Незалежно від того, чи здійснюється успадкування вкладу згідно із законом, заповітом або розпорядженням, банк здійснює виплату вкладу (частини вкладу) спадкоємцю власника рахунку на підставі відповідного свідоцтва про право на спадщину або дозволу нотаріуса на одержання спадкоємцем частини вкладу спадкодавця, або за рішенням суду (п. 10.15 Інструкції про порядок відкриття, виконання і закриття рахунків у національній валюті та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) ).

На підтвердження свого права на депозитні вклади з відповідними процентами ОСОБА_3 додав до позовної заяви ксерокопію свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого позивачу приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області 13 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Зокрема, згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, не встановив фактичних обставин справи, не визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Дійшовши висновку про недоведення позивачем наявності на депозитних рахунках грошових коштів, суди не врахували зміст свідоцтва про право на спадщину, яке містить посилання на лист ПАТ КБ "ПриватБанк" від 11 жовтня 2013 року, та вимоги цивільного процесуального законодавства і дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з його недоведеністю.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, і неправильно застосували норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.