розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області, Охтирського міськрайонного суду Сумської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, за касаційною скаргою прокурора Сумської області на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 28 квітня 2005 року суддею Охтирського міськрайонного суду Сумської області була порушена кримінальна справа відносно неї за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

З метою організації досудового слідства 30 жовтня 2006 року вказану кримінальну справу було направлено в Охтирський міськрайонний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, а 28 січня 2007 року заступником начальника СВ Охтирського МВ УМВС України в Сумській області було ухвалено постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Посилаючись на те, що у період з 28 квітня 2005 року по 29 січня 2007 року, вона незаконно піддавалась кримінальному переслідуванню, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, на її користь 25 578 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних дій органів, що проводили судове слідство та досудове розслідування по відношенню до неї.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 15 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 25 578 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди шляхом списання Державною казначейської службою України коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

У задоволенні позову до Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Прокуратури Сумської області, Охтирського міськрайонного суду Сумської області відмовлено.

У касаційній скарзі прокурор Сумської області просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судами встановлено, що 18 квітня 2005 року ОСОБА_4 подала до Охтирського міськрайонного суду Сумської області скаргу приватного обвинувачення про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 125 КК України.

Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 квітня 2005 року було порушено кримінальну справу за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_4 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3

Постановою заступника начальника СВ Охтирського МРВ УМВС України в Сумській області від 29 січня 2007 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 було закрито за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Таким чином, у період з 28 квітня 2005 року по 29 січня 2007 року, а саме 1 рік 9 місяців та 1 день, позивач перебувала під слідством та судом у якості обвинуваченої особи.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що законом передбачене безумовне право громадянина на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбаченому законодавством, у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується й суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено у ст. 56 Конституції України, ст. ст. 1167, 1176 ЦК України.

Згідно зі ст. 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - закриття кримінальної справи, (далі - Закон) було передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - закриття кримінальної справи право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Таким чином, у випадках, зазначених в ст. 1 цього Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону).

Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Частинами 2, 3 ст. 13 вищевказаного Закону було встановлено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , судам роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

Таким чином, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), встановивши фактичні обставини справи, дійшли правильного висновку про наявність підстав та умов для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, відповідно до норм ст. 1176 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , оскільки встановлено незаконність пред'явлення ОСОБА_3 обвинувачення.

Розмір моральної шкоди визначений судами з урахуванням вимог розумності, справедливості. Суди врахували також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, оскільки законом передбачене безумовне право громадянина на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених Законом, у випадку закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 15 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 лютого 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.