розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд", треті особи: відділ Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області, реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 25 листопада 2002 року є власником земельної ділянки площею 6,910 га, розташованої на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

У період з 2003 по 2008 роки вищезазначена земельна ділянка нa підставі договору оренди земельної ділянки перебувала в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" (далі - ТОВ "Агротрейд"), однак із закінченням строку дії договору з 2008 року відповідач переуклав договір оренди на новий строк. Вказувала на те, що вона виявила наміри забрати земельну ділянку після закінчення договору оренди укладеного з ТОВ "Агротрейд", але це виявилось неможливим у зв'язку з наявністю договору оренди земельної ділянки від 1 вересня 2008 року, укладеного між нею та ТОВ "Агротрейд", який нею не підписувався.

У зв'язку з тим, що вона договору оренди земельної ділянки з відповідачем не укладала та не надавала таких повноважень іншим особам, вона звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину.

13 червня 2011 року висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області було встановлено, що підпис від її імені в договорі оренди земельної ділянки від 1 вересня 2008 року виконаний не нею, а іншою особою.

З урахуванням зазначеного позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 вересня 2008 року, укладений між нею та ТОВ "Агротрейд", який 20 лютого 2009 року був зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України".

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 1 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Агротрейд", зареєстрований 20 лютого 2009 року у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" та скасовано державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Агротрейд", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що договір оренди земельної ділянки є недійсним у силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки укладений без волевиявлення орендодавця, яка його не підписувала, що підтверджується висновком експерта.

Такі висновки судів є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які судами вірно застосовані.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,910 га, розташованої на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 25 листопада 2002 року.

1 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Агротрейд" було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років, який 20 лютого 2009 року було зареєстровано у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями ч. 1 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 13 червня 2011 року, проведеним у рамках досудового розслідування, підпис від імені позивача в договорі оренди земельної ділянки від 1 вересня 2008 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Зазначений письмовий доказ оцінено судами згідно вимог ст. 212 ЦПК України у сукупності з іншими доказами.

При цьому відповідач іншого не довів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), у разі, якщо він зазначений доказ оспорював. Проте, ні в рішенні районного суду, ні в апеляційному суді відповідач не заявив клопотання про призначення іншої експертизи, доводів про порушення норм процесуального права в ці частині не містить і касаційна скарга.

Суди наведене врахували та вірно вважали, що позивач не підписувала договір оренди з відповідачем, отже договір укладено за відсутності її волевиявлення та без погодження з нею умов цього договору, що є підставою для визнання такого договору недійсним та повернення земельної ділянки позивачу.

Під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків судів не спростовують, тому колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд" відхилити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року залишити без змін.