розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до прокуратури Хмельницької області, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 1 лютого 2016 року,

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 10 травня 2011 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого у забезпечення її зобов'язань за кредитним договором від 10 травня 2011 року банку в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 6 березня 2013 року з ОСОБА_3 на користь банку стягнуто заборгованість за вищезазначеним кредитним договором у сумі 270 617 грн 33 коп., а 16 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист на виконання вищезгаданого рішення третейського суду.

24 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження, однак державний виконавець не має можливості звернути стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з тим, що постановою слідчого прокуратури Хмельницької області від 30 травня 2011 року на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт.

Позивач зазначав, що внаслідок накладення арешту на спірну квартиру банк позбавлений можливості розпоряджатися іпотечним майном, а також його позбавлено переважного права перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги з вартості іпотечного майна.

З урахуванням зазначеного ПАТ "Укрсоцбанк" просило звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та передана в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі іпотечного договору від 10 травня 2011 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 4 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 1 лютого 2016 року, у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_3, а позов ПАТ "Укрсоцбанк" ґрунтується не на праві власності, а на праві іпотекодержателя, тому у позивача відсутні правові підстави для звернення з вимогою щодо звільнення спірного майна з-під арешту, оскільки це майно йому не належить. Права банка як іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються не шляхом звільнення цього майна з-під арешту, а пріоритетом задоволення його вимог.

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду та зазначив, що у позивача відсутнє переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки звернення стягнення на іпотечне майно не відбулося, а позивач відповідно рішення третейського суду отримав лише право стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Проте повністю погодитись із такимивисновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 10 травня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 215 тис. грн, зі сплатою 18 % річних та комісій, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом не пізніше 9 травня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 10 травня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру № 75 площею 45,3 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2004 року.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 10 травня 2011 року на квартиру № 75 площею 45,3 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_3, накладено заборону, арешт.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 6 березня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2011 року у сумі 270 617 грн 33 коп. та 3 106 грн 17 коп. третейського збору, а 16 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано на виконання зазначеного вище рішення виконавчий лист.

24 вересня 2013 року державним виконавцем Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого листа.

18 жовтня 2013 року державним виконавцем Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: всього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_3

Як на обґрунтування позовних вимог, ПАТ "Укрсоцбанк" послався на те, що державний виконавець не має можливості виконати вказане рішення третейського суду, оскільки 2 червня 2011 року зареєстровано обтяження у вигляді арешту на спірне нерухоме майно на підставі постанови слідчого СВ прокуратури Хмельницької області Копанчука В.О. від 30 травня 2011 року.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив з того, що банк не є власником чи володільцем арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 6 березня 2013 року банк отримав право стягнення з ОСОБА_3 270 617 грн 33 коп. заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на іпотечне майно не відбулося, отже, у банку відсутнє переважене право на звернення стягнення на обтяжене майно.

При цьому апеляційний суд не врахував таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно зі ст. 3 цього закону у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечити нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

З вказаного випливає, що заставодержатель має переважене право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що обтяження спірного нерухомого майна іпотекою було зареєстроване в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10 травня 2011 року. При цьому обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 на підставі постанови слідчого СВ прокуратури Хмельницької області Копанчука В.О. від 30 травня 2011 року зареєстровано 2 червня 2011 року, тобто після обтяження спірного нерухомого майна іпотекою.

Крім того, у абз. 3,4 п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 (v0005740-16) "Про судову практику в справах про зняття арешту" судам роз'яснено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з п. 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України наведене не врахував, не дав оцінку тому, чи має ПАТ "Укрсоцбанк" переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на те, що обтяження у вигляді іпотеки зареєстроване до реєстрації обтяження на підставі постанови слідчого, та передчасно відмовив у задоволенні позову, чим порушив права банку на захист своїх порушених прав.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено, його судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ