головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 05 січня 2005 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" (далі - ТОВ "Агрофірма "Косівщинська") укладений договір оренди землі, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки позивач надав у строкове платне користування відповідачу належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 2,7200 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зі сплатою орендної плати в розмірі 442 грн за рік.

Також 01 січня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди землі, яким змінено строк дії договору з 5 років на 10 років, у зв'язку з чим відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату в розмірі 1 083 грн 75 коп. за рік.

Відповідач систематично не сплачував орендну плату, а саме не сплатив орендну плату в 2011 році та в 2012 році (за 2011-2012 роки сплачено лише в листопаді 2013 року), тому позивач просила стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 1 147 грн 69 коп., 3 % річних в сумі 98 грн 01 коп., пеню в розмірі 87 грн 49 коп., інфляційне збільшення заборгованості - 221 грн 74 коп. та пеню за прострочення виплати орендної плати за 2012 рік - 149 грн 20 коп., розірвати договір оренди землі та стягнути судові витрати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Косівщинська" про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення у частині відмови у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та ухвалити нове рішення у цій частині про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не може свідчити про систематичне невиконання зобов'язань і не може бути підставою для розірвання укладеного договору оренди землі.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого 24 січня 2000 року на підставі рішення Косівщинської сільської ради Сумського району, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,72 га, розташованої на території Косівщинської сільської ради.

05 січня 2005 року між сторонами укладений договір оренди землі, згідно з умовами якого ОСОБА_6 надала у строкове платне користування належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років, який 16 грудня 2006 року був зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України".

Відповідно до умов договору ОСОБА_6 надала вказану земельну ділянку ТОВ "Агрофірма "Косівщинська" в користування строком на 5 років (п. 8 договору) на умовах сплати даним товариством орендної плати у розмірі 442 грн, що становить 1,5 % від грошової оцінки землі (п. 10 договору) і яка вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця (п. 12 договору); обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 11 договору).

Крім того, п. 14 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки, зокрема, в разі змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, а пункт 21 договору передбачає, що у разі несплати орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0,01 % від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 36 вказаного договору, його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною договірних зобов'язань, а також з інших підстав, визначених законом.

01 січня 2009 року між сторонами було укладено додатковий договір до вказаного вище договору оренди землі, який був зареєстрований у Сумському районному відділу Сумської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 15 листопада 2010 року.

У пункті 1.2 додаткового договору викладено в новій редакції п. 8 договору оренди землі та строк оренди збільшено до 10 років, а пунктом 1.3 додаткового договору внесено зміни до п. 9 договору оренди землі та визначено, що орендна плата вноситься в розмірі 1 083 грн 75 коп. за рік, що становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю).

Як вбачається з видаткових касових ордерів від 29 листопада 2013 року № 291139 та № 291140, ОСОБА_6 29 листопада 2013 року перераховано 3 425 грн 78 коп. орендної плати за 2011, 2012 і 2013 роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судами установлено, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, орендна плата за 2011 і за 2012 роки їй виплачена 29 листопада 2013 року, тобто із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі з нарахуванням інфляційних збитків та пені.

На підтвердження розміру орендної плати, яка відповідно до умов укладеного договору підлягала нарахуванню та виплаті ОСОБА_6, суд першої інстанції навів відповідні розрахунки, які позивачем не спростовані.

Загальна сума розміру орендної плати за 2011-2013 роки з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб становить 2 989 грн 69 коп.

Позивачу ж фактично виплачено 3 425 грн 78 коп., що більше ніж належало до сплати. Сума переплати становить 436 грн 09 коп.

Встановивши, що орендна плата за 2013 рік була виплачена своєчасно і у повному обсязі, а за 2011 і за 2012 роки - із порушеннями визначених договором строків, однак у повному обсязі, з урахуванням інфляційних збитків та пені, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не може свідчити про систематичне невиконання стороною договору договірних зобов'язань і не є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди, разом з тим залишив поза увагою п. 12 договору оренди землі, відповідно до якого орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця, тобто до 30 грудня кожного року дії договору оренди землі, а тому порушенням умов договору слід вважати несвоєчасну сплату орендної плати (несплату певної суми грошових коштів) у строк, передбачений договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

У пункті "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що спірні правовідносини передбачають систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-146цс12).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з'ясував фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належного правового обґрунтування та оцінки п. 12 договору оренди землі, не врахував наявність вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2011-2012 роки та дійшов передчасного висновку про необґрунтованість вимог.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Таким чином, оскільки суди не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 09 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.