розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - БондаренкаДмитра Юрійовича - на рішення апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2015 року,

У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до укладеного договору без номеру від 22 травня 2007 року, який складається із заяви, умов та правил надання банківських послуг, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 30 листопада 2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 15 451 грн 53 коп., яку банк і просив стягнути з останнього.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 451 грн 53 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Бондаренко Д.Ю. - порушує питання про скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір без номеру від 22 травня 2007 року, відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських правил, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Разом з тим, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заява ОСОБА_2 про надання йому кредиту та докази отримання останнім кредитної картки в матеріалах справи відсутні, виходив з того, що 22 травня 2007 року ОСОБА_2 не звертався до банку із заявою про надання йому кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, позивачем не доведено укладання кредитного договору, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Бондаренка Дмитра Юрійовича відхилити.